Павло Мовчан – До літа

Споруднику пахощів, служителю квітки,
на лицях у тебе вогніють нагідки,
видмухуєш звуки лункі в соломинку,
вимочуєш в річці надуту хмаринку.
Накинувши оком лукавим на воду,
на хвилі біжучій змальовуєш вроду.
І все тобі мало омани й ошуки:
даєш мені пензлі й сопілку у руки.
І я, нестяменний дивак та баніта,
малюю обличчя минулого літа.
І дмухаю в дудку, і дим добуваю,
а все, що змалюю, – за мить забуваю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – До літа вірш.