Павло Глазовий – Ех, літа, літа

– Мав я, брате, жінку – ідеал краси.
Талія тоненька, наче у оси.
А тепер змінилась, а тепер – не та…
Трохи зіпсувала зайва повнота.
Другий головою сивою хита.
– Правду ти говориш, швидко йдуть літа.
Тільки в мене жінка й досі, як оса:
Наче й не тоненька, а проте куса.


Павло Глазовий – Ех, літа, літа вірш.