Павло Мовчан – “Твереза ясність літнього малюнка…”

Твереза ясність літнього малюнка
на холод вказує і не тужавість дня;
схололі даленіючі відлунки
пташина зграя в лісі доганя…

В передчутті уже тремтить осика,
і шелест парафіновий стіка
по окоренках на траву безлику,
де розіп’явсь листок на карлючках…

То дріт іржавий крізь літа пробився,
прихований до часу в бур’янах;
він кланці вишкірив іржаві не зумисне,
бо починавсь за ним “архіпелаг”…

По той бік чути вигуки: “Рів-няй-ся!!!”
Іржавіє в повітрі смертне: “Стій!..”
Псів валування, запах крові… м’яса…
і в’язні на дротах, ніби святі,
розіп’яті – конають в наготі…

Мені запраглось вискочити з часу,
та крок зробив – і дріт стримить в п’яті…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – “Твереза ясність літнього малюнка…” вірш.