Павло Мовчан – Травневий сніг

І потягло дощем зі снігом впереміш;
плющить лискучий шлях, мов вивернув леміш
широку борозну – через усе село,
і в неї каламуті натекло…
Пробовтавсь віз, сівалка пропливла –
бруківку стерту затягла смола.
І, стріпуючи з крил травневий мокрий сніг,
крук поривався в лет, але злетіть не міг…
Він глянув з докором виразно у мій бік –
ну що, мовляв, занапастили вік,
вергаєте у небо кораблі
і утворили пекло на землі…
Сніг в наших гніздах заплідки холодить…
Що в небі сієте, та й на землі вам родить…
І я зірвавсь на крик:
– Геть, проклята напасть! –
Та замість нього в небо газета піднялась –
важка вона, набрякла, летіла кособоко,
і скрапували з неї всі заклики розмоклі,
першотравневий в небо підносився парад,
і затягав весь простір брудневий снігопад…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – Травневий сніг вірш.