Герасим’юк Василь – Перший сніг

Притишив кров. Притишив крок.
І вищі стали гори.
Йде перший сніг,
немов пророк,
в якого серце хворе.

Як важко дихати йому!
як свіжо доокола!
Ступає у порожню тьму
нога різьблена, гола.

Йде сніг – немов під гору йде –
ледь дише, хоч безплотний,
і палець на уста кладе,
як знак мерця холодний.

О ні, то холод родовий.
А в ньому серцю легше.
Йде перший сніг на поклик мій.
Такий, можливо, вперше.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3.67 out of 5)
Герасим’юк Василь – Перший сніг вірш.