Герасим’юк Василь – Йде сніг

Йде сніг.
Я стою у траві,
яку покосить не зуміли.
І стебла кругом неживі,
пожовклі і гострі, як стріли.
Хто їх за коріння трима
в холодній землі,
на незримій
тугій тятиві?
Крадькома
націлює в серце над ними.
І враз відпускає…
та ні,
вони цо летять,
бо зненацька
на снігу легкім полотні
схрестились тіспачо в космацькім
узорі –
це мертва трава,
ці вижовклі стебла забуті…
Чия ж це душа вишива
на дальнім верху,
на безлюдді?
І я, нестарий чоловік,
підваживши хмари, як плити,
шепочу: прийдуть, через рік,
то дай же їм. Боже, скосити…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Герасим’юк Василь – Йде сніг вірш.