Павло Мовчан – Останній сніг

Схожі вірші:

1. Павло Мовчан – “Густіша обрій, сніг синіє…” Густіша обрій, сніг синіє, вільшина німо сім’я сіє, вода тече, немов не вміє, тонкий торкаючи льодок, і чистий погляд вечоріє від злагоди і від думок. […]...
2. Павло Мовчан – “Дме вітер…” Дме вітер. І снігом сухим замітає сліди на снігу, і плоть бугилова гуде, як сопілка. То протяг навстіжний зі снігом припали до губ, щоб видмухать […]...
3. Павло Мовчан – “Сніг кучерявивсь, скручувавсь в спіралі…” Сніг кучерявивсь, скручувавсь в спіралі, наждачив слух до шерехту в дуплі; і дерева, загострені, мов палі, повитикались виклично з землі… Яка безглуздість, мов труди Сізіфа, […]...
4. Павло Мовчан – “Цей сніг зависокий для тихої скрипки…” Композитору М. Скорику Цей сніг зависокий для тихої скрипки, його прямизна упокорила світ, все суще увічнила в білих сповитках, і рушенням вічним вповільнила хід. – […]...
5. Герасим’юк Василь – Перший сніг Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, немов пророк, в якого серце хворе. Як важко дихати йому! як свіжо доокола! Ступає […]...
6. Павло Мовчан – Травневий сніг І потягло дощем зі снігом впереміш; плющить лискучий шлях, мов вивернув леміш широку борозну – через усе село, і в неї каламуті натекло… Пробовтавсь віз, […]...
7. Павло Мовчан – Сніг (З циклу “Іменники”) Порідшав сніг. Крізь білу тканину враз проступили нечіткі хатки, зіщулені селянки і білі верби хилиткі. Кого вони чекали з ночі, що побіліли, […]...
8. Павло Мовчан – Земля і сніг О білість! Тебе забагато! Це надмір для зору – і все не ввібрать. І чим відшкодуються змушені втрати – живучим струмком а чи летом пера? […]...
9. Павло Мовчан – Я сам пройшов крізь себе Оманливий цей сніг біліє вже укотре? – Весна не за горою! – укотре я кажу? Одноманітне все й на білощі щедротне – сріблиночки в очах […]...
10. Микола Вінграновський – Вже неминуче буде сніг Вже неминуче буде сніг З хвилини на хвилину… Завіє сніг і наш поріг, І в полі бадилину. За ногу вхопить вітер дим, А сніг і […]...
11. Микола Руденко – Серед зими розтанув сніг Серед зими розтанув сніг – І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг. В корі черв’як зашарудів. Повірило […]...
12. Павло Мовчан – Ягода Суничино терпка, жарка і недозріла, тверда моя рука торкнулась твого тіла і зранила – прости… Як тепер кров замовить? Невже ж занапастив душі святу основу?.. […]...
13. Павло Мовчан – Сорочка Розповзається сніг і сорочка торочиться знизу, і розмокла рука семипало стискає клубок, голка в губи вп’ялась – хутко нитку пронизуй, щоб востаннє зробить металевий ковток… […]...
14. Павло Мовчан – Безмежжя Понаджений прихильністю снігів, ошуканий, спонукуватий криком, він відчував себе рівновеликим безмежності, відбитій в люстрах днів. Слід залишав і думав: наповічно, але вода ішла йому навстрічно, […]...
15. Микола Вінграновський – То дощ, то сніг, то знову дощ То дощ, то сніг, то знову дощ, І листя лопотіло, Побуровіла нехворощ, Вода на зиму сіла. Піввітру пахло ще теплом, Йогенька ж половина Ішла вже […]...
16. Павло Мовчан – “Я вчора пив вино іржаве, як залізо…” Я вчора пив вино іржаве, як залізо, я з горя склянки дном собі вуста порізав, і розпустивши кров, в солодкому солоне ковтав залізо знов розверзисте, […]...
17. Герасим’юк Василь – Дома прокинувся. Сніг Дома прокинувся. Сніг. Вівці озвалися сиві. В сяйві стоїш, як у зливі. Хто тобі допоміг? Може, те джерельце на млаці, що скочило із ночі у […]...
18. Павло Мовчан – “Чому нам радісно буває…” Чому нам радісно буває, з дороги збившись, заблукать, і крикнуть радісно з одчаю? Яка це справді благодать – прийнявши в очі неба холод, за рухом […]...
19. Павло Мовчан – Через товщу простору та часу Далекий поклик зваби та жаги, журо моя, далекосте співуча: вже вийшов голос мій за береги і обрій перевищив, наче кручу. О невимовносте, нетанність крижана, вже […]...
20. Семенко Михайль – Сніг у саду Місяці жду. Мені без нього лячно. Сніг забіліє в самотнім саду – Серце заб’єсь доброзичливо і вдячно. Пусто і тоскно ніччю в селі. Я тут […]...
21. Максим Рильський – Хай сніг іде холодний та лапатий Хай сніг іде холодний та лапатий, Засипе поле і на гай спаде, Нехай стежки закидає круг хати І білу тишу в хату приведе! Шумлять кругом […]...
22. Павло Мовчан – З циклу “Сніги” 1. Перший сніг Утративши непевну вись, принижений вітрами, погаслий жайвір падав вниз, провалювавсь над нами. Зіщулившись, вода німа його не відбивала, бо слухала, як йде […]...
23. Павло Мовчан – Шипшини кущ Все висохло, все одмінилось в глину. Улігся порох літній на стежині. У камінців посохли корінці, сухий ручай запікся на щоці. І тінь руда, мов курявна […]...
24. Павло Мовчан – Гірка Марія Вертаю у себе, як річка з розливу, прискоривши в руслі життя течію. А був же широким… А був же й щасливим, коли відчував всю безмежність […]...
25. Павло Мовчан – “На снігу торішнє листя…” На снігу торішнє листя, насінина на снігу, сніг присів, немов прокиснув, стежку втоптану прогнув. Пойнялась водою крига – жовта тріщина навкіс, почалась така відлига, що […]...
26. Павло Мовчан – Пізня гроза Так далеко – ледве й видко, як грози сталева нитка пересновує туман, і луни щербатий злиток деренчить, мов тріслий дзбан. Так далеко, що й не […]...
27. Павло Мовчан – Звідтіля Висловлюю дихання власне у мові, усе видихаю, що в груди ввібрав; голчасті морози, сніги паперові, щіткасте повітря і спалахи трав. Життя видихаю, але затинаюсь, коли […]...
28. Павло Мовчан – “На дзеркало води вже дише сизо холод…” На дзеркало води вже дише сизо холод, розмивчасто тремтять углиблі береги, і високо росте туману мур навколо, і подолать його не вистачить снаги. Шоломи копичок, […]...
29. Павло Мовчан – “Медова розкіш тих чекань…” Медова розкіш тих чекань, як суцвіть заіскриться, як сніжна бджілка з трепетань злама прозорі крильця. Уже розквітини пахкі вляглися в зір барвисто, і солод рясно […]...
30. Павло Мовчан – Заснув я у полі, поклавши під голову камінь Я сам-один заночував у полі: високий мур зростав на видноколі, поволі обгороджував мене; я тілом чув тяжіння неземне, тому й чіплявся за траву руками, під […]...
31. Павло Мовчан – Архип Тесленко в Харківцях Диму, диму сьогодні в мене в хаті було. З листа до М. Грінченка В холодній хаті протяги та цвіль, сухар щербатий, смуток звідусіль. В холодній […]...
32. Павло Мовчан – “Самітне волоконце пропливло…” Самітне волоконце пропливло… Шпаклюють вікна – стережуть тепло. Заносять листя в хату на ночівлю, аби очам затишніше було. А в листі кругло світять падунці, і […]...
33. Микола Вінграновський – Заходить сонце. Сніг іде Заходить сонце. Сніг іде, І серце на ніч місце мостить, І на ніч сон йому іде Через мости та через мости. Лягають спати горобці Із […]...
34. Павло Мовчан – Проступаючі малюнки Він горілиць лежав, розплющений повітрям, за межами очей закруглювався світ, і від тепла, що в тілі, западина гранітна розширювалась, глибла поволі, наче лід… А під […]...
35. Вірш Івана Франка – Сипле, сипле, сипле сніг Сипле, сипле, сипле сніг. З неба сірої безодні Міріадами летять Ті метелики холодні. Одностайні, мов жура, Зимні, мов лихая доля, Присипають все життя, Всю красу […]...
36. Павло Мовчан – З циклу “Казахський альбом” 1. Оголюються ребра Алатау, збігає сніг водою з висоти, все вище й вище виповзають трави, все далі й далі відхлинаєш ти… І холод розростається у […]...
37. Павло Мовчан – Заміс …Знову копаємо в глинищі глину. Жили солом’яні зв’яжуть заміс… – Хата для кого? – Буде для сина…- В колію грузне вантажений віз. Глина мастка обжовтила […]...
38. Павло Мовчан – “Не навмання, а полем навпростець…” Не навмання, а полем навпростець… Холодить щоки дощик-сіянець, і мокрий холод обнатужив плечі, а під ногами хлюпіт мокротечі. О чорноземле, тванна, глейкувата. Повітря у легенях […]...
39. Павло Мовчан – Єдиним рухом Утечище моє, прибіжище, криївко, бездомному мені незатишно і гірко, – як в полі полину, пожухлій бадилині, – в дводільній однині від літа і донині. Темніючи […]...
40. Павло Мовчан – “Залізною брамою брязнуло місто…” Залізною брамою брязнуло місто, і простір у очі зайшов, наче дим… Спахає з-під повсті травичка гоїсто, та смутки за втраченим вигоїть чим? І бачиш крізь […]...