Павло Мовчан – “Чому нам радісно буває…”

Чому нам радісно буває,
з дороги збившись, заблукать,
і крикнуть радісно з одчаю?
Яка це справді благодать –
прийнявши в очі неба холод,
за рухом піристих хмарин
лежать і стежить. А довкола
перебіг вітру, часу плин…
Безклопітство порожніх рук
пришиє до трави павук,
тепло вбере земля, як губка,
розчиниться прозора думка,
і ти, споріднений, дводольний
з безвічним світом надовкольним,
нарешті радісно збагнеш,
що ти не мав ніколи меж.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – “Чому нам радісно буває…” вірш.