Антонич Богдан-Ігор – Два серця

У вечір, в обрії, у спів
підем, обнявшись, перед себе.
Мов черепицю із дахів,
зриває вітер зорі з неба.

І, відділившись від юрби,
загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця – два голуби
співзвучно й тужно затріпочуть.

3 квітня 1935



Антонич Богдан-Ігор – Два серця вірш.