Антонич Богдан-Ігор – Гіпнотизер

В молочнім світлі матових кінкетів цвітуть на чорнім шовку ордері. Вогонь в очах холодних загорів, в судоргах пальці, начеб грав на флейті. Круг нас паде […]

Антонич Богдан-Ігор – Трикутник

Віра, надія, любов. Бажаєш, що незнане, що невідоме, з тугою серця дрижить. Блакитний цвіт зів’яне, углиб потоне, більше не хочеш вже жить. Забий стрілою смуток […]

Антонич Богдан-Ігор – Дахи

Оте село у вільхах і ліщині, де на дахах червона черепиця, загорнеш, наче в плахту, в небо синє та молодість загорнеш в таємницю. Калинову чи […]

Антонич Богдан-Ігор – Ars poetica II, 4

Мистецтво поезії II, 4 Захоплений дітвак, захоплений красою, один із тих бурлак, які живуть росою. Захоплений до краю, мов барва в рожі згусла. Нічого більш […]

Вірш Антонича Богдана-Ігоря – Ліс

Навчися лісової мови із книги лисів та сарнят! Виходить місяць до діброви писать елегії на пнях. Струмки полощуть срібло тиші, в росі купається трава. Хай […]

Антонич Богдан-Ігор – Кінчаючи

Кінчаючи цієї книги співні, п’янливі сторінки, не думай, друже, що у них я горіти зможу крізь віки. Із поривань, натхнень, одчаю останеться лиш попіл мрій. […]

Антонич Богдан-Ігор – Ярмарок

Мій брат – кравець хлоп’ячих мрій, зішив з землею небо. Горять хустки у крамарів, немов стобарвний гребінь. Співають теслі, бубни б’ють. Розкрию таємницю: червоне сонце […]

Антонич Богдан-Ігор – Міста й музи

Дубове листя, терези купців, цигани, щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана за кожний зайвий день. Жде ніч – суддя […]

Антонич Богдан-Ігор – Лист

На клаптику паперу рука напише слово коротке: прощай. Хоч тьмяні очі знову, знову обіцяють солодкий одчай. На клаптику паперу рука напише тремтячи, що тісно двом […]

Антонич Богдан-Ігор – Похмурий гімн

Похилі чола, похмурі очі, розпука гола, мов свердлом, точить. Тривожний голос шепоче стиха, та зір навколо шукає лиха. Тривожні очі: німим що буде? І серед […]

Антонич Богдан-Ігор – Бики й буки

Потік рослин клекоче над землею. Лісу лави мов мрячні мури. Б’ють джерела зелені над пнями і меду жовте полум’я в бочках колод дірявих рудий вогонь […]

Антонич Богдан-Ігор – Сутінь

Долоні сну в весінніх сінях лягли на струн прощальнім шумі. В твоїх очах блакитна сутінь. Не дно кларнета – дно задуми! Мов зустрічі давно забуті, […]

Антонич Богдан-Ігор – Спротив

Чи то струни, чи не струни, чи то, може, вістря шпаг? Вік минув зеленорунний, що садами ніжно пах. Навіть скрипки срібні жили не заплачуть серед […]

Page 1 of 1112345678910...Last »