Яновський Юрій – Романтика моря

І

Над морем летіла хмара,
І крапля упала в море…
О море, простий товариші
Ой крапля, яка ти скора!

Засмаглі твої плечі,
Аж колють – твердії груди!
Кажу я – усе не до речі…
Люблю, та чи знаю, що буде?

Про що ти, краплино, мариш,
Коли пролітаєш над морем?
О море, простий товариш!
Ой серце, яке ти скоре!

II

Не заздри рокам, вони, як ми, проходять
мимо, щоб ніколи не вернутись

Хлюпнуло море з розгону на мокре каміння,
піна осіла на беріг валочком білявим.
Соннеє сонце купалось, не тонучи в морі,
десь не вгасали веселого дня переливи.

Поруч лежали з тобою на теплім піскові;
з обрію нам випливав корабель біловерхий.
Знаєш? Згадала, що ми тоді говорили?
День перестроював лютню дзвінкую на вечір.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 3.00 out of 5)
Яновський Юрій – Романтика моря вірш.