Юрій Тарнавський – Росія

Країно, що страждаєш на комплекс материнства
і обмотуєш інші нації колючим дротом своєї любови,
хіба не знайдеться серед твоїх синів
хоч одного, який сказав би: “Залиши їх, мамо!”

Країно-велетню, ти живишся безборонними книжками,
мов немовлятами в дитинцях бібліотек –
я жив би й мільйон років, щоб пройти тебе до краю,
опираючися на ніж, як на друга плече.

Самостійні, мов непорочні, держави сплять в м’яких

Ліжках своїх границь,

Зі столицями напіввідкритими, як уста,
а з-за обрію нахиляється до них твій косоокий Христос,
з солоним медом сифілісу на губах.

10.02.1970



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Юрій Тарнавський – Росія вірш.