Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня шоста)

Голос:

У пісні шабля татарву січе,
У думі – за дружину вірну править.
Бредуть, співають люди без очей,
Перебираючи струну і славу.

Лише про честь – сліпий речитатив,
Про вірність і хоробрість побратимів.
Розчісувачі грив старих часів,
Важких боїв – боями нелюдимі!

За тьмою – тьма, як доля кочова.
В обличчя – непрозорий вітер лине.
У темряві сідають спочивать.
У тьму ідуть, намацавши стежину!

Не повторяти, як бринить струна!
Який у неї урочистий голос!
Басок тривожно й грізно застогнав,
Альти пішли у вимріяне сольо.

Вперед! завжди вперед летіть, відважні!
Плечима до плечей ставайте, дружні!

Хор:

Через моря, пустелі та міражі
Іде вона – достойна й мудра мужність.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 2,50 out of 5)
Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня шоста) вірш.