Голос:
У пісні шабля татарву січе,
У думі – за дружину вірну править.
Бредуть, співають люди без очей,
Перебираючи струну і славу.
Лише про честь – сліпий речитатив,
Про вірність і хоробрість побратимів.
Розчісувачі грив старих часів,
Важких боїв – боями нелюдимі!
За тьмою – тьма, як доля кочова.
В обличчя – непрозорий вітер лине.
У темряві сідають спочивать.
У тьму ідуть, намацавши стежину!
Не повторяти, як бринить струна!
Який у неї урочистий голос!
Басок тривожно й грізно застогнав,
Альти пішли у вимріяне сольо.
Вперед! завжди вперед летіть, відважні!
Плечима до плечей ставайте, дружні!
Хор:
Через моря, пустелі та міражі
Іде вона – достойна й мудра мужність.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня четверта) Голос: Бригади кінної сувора честь Не може падати або згасати! Життя тече, рушниця тре плече, Перетомилися в боях солдати. Далекий край – його таємний док […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня п’ята) Голос: Щаслива путь, у далеч ідучи! Топчіть її, оріть важку планету. Життя є рух, життя є числа числ, І люди в них – безодень силюети […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня перша) Голос: Благословіть почати щирий труд, Що відчинив би далину, як двері. Довірте недостойному перу Достойне слово ставить на папері. Багато в світі радости й принад, […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня третя) Голос: Приходь іздалеку, одчай труби, Великої військової тривоги! Летіть, летіть весняної доби, Земля і кінь, списи і корогови! О вітре мандрів, весну розвівай, Підкинь до […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня сьома) Голос: Ми путь свою пройшли, як гагаган, Що з неба од зорі схилив орбіту. У ніч, у млу, у біль, у дикий лан Летіло непідковане […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня друга) Голос: Підібрано до рей і збито паруси, Чекає вся команда абордажу. На марсі варта дивиться у синь, Зіперлись ліктями на снасті ляжі. Над парусами – […]...
- Яновський Юрій – Присвята Високо в небі соколи літали, Далеко в море гості випливали, І парус – парус – парус доганяв. Надувши груди білі, йшли фрегати, Над морем місяць […]...
- Яновський Юрій – Романтика моря І Над морем летіла хмара, І крапля упала в море… О море, простий товариші Ой крапля, яка ти скора! Засмаглі твої плечі, Аж колють – […]...
- Леся Українка – “Уста говорять: “він навіки згинув!…” Уста говорять: “він навіки згинув!” А серце каже: “ні, він не покинув!” Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча? Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча, Тут в […]...
- Юрій Тарнавський – A Spiritual Голос: людина є з піску, о, з піску і з води, Він сотворив її, бо йому було сумно серед зелених дерев і червоних птиць Хор: […]...
- Павло Мовчан – Звертання до снігу Ой, чистоти не вберегти, що мені очі ріже… Крізь подих снуйся і лети, крізь вушко голки, сніже… І білизна твоя ясна відтінює скорботу; бринить, бринить […]...
- Микола Вінграновський – Пісня про життя Заспіваю твоє ім’я, Твоє тихе ім’я вишневе, Де між хмарами обійма Свою ніжну дорогу небо. Де горить під зорею мак І говорить гроза з грозою, […]...
- Іван Франко – Чим пісня жива? Кожда пісня моя – Віку мого день, Протерпів її я, Не зложив лишень. Кожда стрічка її – Мізку мого часть, Думи – нерви мої, Звуки […]...
- Юрій Тарнавський – Росія Країно, що страждаєш на комплекс материнства і обмотуєш інші нації колючим дротом своєї любови, хіба не знайдеться серед твоїх синів хоч одного, який сказав би: […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Пісня мандрівника Шумить у серці вітер, кров огонь бурлить. О, допекла вже бруків, мурів, цегли гидь! На берег моря туга, в край землі жене, де океан манить […]...
- Марта Тарнавська – Пісня про Зальцбург Були голодні сорокові роки – нових надій післявоєнний час. В маленьке місто, з-поміж гір високих прийшла у гості молодість до нас. І загорілись мріями каштани, […]...
- Микола Вінграновський – Щаслива пісня На тепле поле Дивився дощик, І хата в білім сні, Дорога при мені – Все при мені. І тінь крила, І золото весла, І квіти […]...
- Дмитро Загул – “Пісня – то мрія про щастя майбутнєє…” Пісня – то мрія про щастя майбутнєє, Полумінь перших огнів, – Перше кохання вовік незабутнєє, Пісня – то щастя зрадливе, облуднеє, Повне привабливих снів. Пісня […]...
- Микола Вінграновський – Пісня Грім грому, блискіток аркани, І ядра хмар, корогви неба змерклі. Тремтять з відбитими ногами і руками Козацькі черепи під Берестечком в церкві. Тремтять козацькі черепи […]...
- Павло Мовчан – “Прибились сплесками, прихлюпалися гулом…” Прибились сплесками, прихлюпалися гулом, обезтілесніли, легенькі, мов відлунок, лягли в ногах повільненько, заснули далекі ночі, ночі проминулі… Тріщить вогонь, нічна фуркоче прядка, кругліє яблуком на […]...
- Павло Мовчан – Чорнотроп Здригнулася струна від променя тонкого, зневажений від всіх сніг ще білів як міг, і колесо дзвінке мережило дорогу, якою вовни жмут в чотири лапи біг. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Пісня бадьорих бродяг 1 В дорогу! Щоб сонце нам світило, щоб ясен круг горів нам угорі. О ти, шляхів безкраїх дивна сило, що маниш нас в своїй мінливій […]...
- Павло Мовчан – Пастораль Обтяжені випом старі міхи лежали на тесаних столах, що в землю уросли, і лунко струмінь гнувсь веселого врожаю, що запахом землі нам голови хмелив. Припізнений […]...
- Леся Українка – Лісова пісня (Дія третя) Хмарна, вітряна осіння ніч. Останній жовтий відблиск місяця гасне в хаосі голого верховіття. Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають пущики. Раптом все покривається протяглим сумним […]...
- Дмитро Павличко – “Над нашим вітом і під нашим світом…” Над нашим вітом і під нашим світом Є ще світи великі і малі. Туди ми долітаєм тільки світлом І музикою темної хемлі. Туди мене хтось […]...
- Семенко Михайль – Заскрипів ліс З ранку повіяло вітром з півночі – Замело. Спить село В лінощах. Застогнав зашумів заскрипів ліс Темною нічкою Шумить нід річкою Верболіз. 7. X. 1917. […]...
- Леся Українка – Лісова пісня (Пролог) Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп’я та очерети, […]...
- Юрій Тарнавський – Я Я не поет, бо мої слова грубі, як поліна, і не мистець, бо мадонни німі до мене, як чужі фотографії, і не філософ, бо не […]...
- Юрій Федькович – Русь По “Mignon” Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич иечаліє, Де руський край, […]...
- Юрій Федькович – Лук’ян Кобилиця Було колись в Буковині – Добре було жити. Не знали ми, що то біда Та що то тужити. При кобзині зійшла днина, При скрипочці нічка; […]...
- Юрій Федькович – Нива Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Ліпше сам я рано встану, А сповівшись щиро богу, Займу […]...
- Юрій Тарнавський – Жінка іде в сад Жінка іде в сад, Бере з собою руки, приладдя, подібне до своїх кінцівок, торкається скель, які минає, немов з кущів, струшує з них краплі, неподільні, […]...
- Юрій Тарнавський – Антиукраїна На поверхні хортиць, запалі, як щоки, виходять ті, що залишилися з запорожців, одягнені в модерні шаровари піжам і з мовою, знищеною Рязанню, як хемікалією. Деякі […]...
- Юрій Тарнавський – Україна Не степами і не горами простяглася твоя географія – на півкулях мільйонів сердець і крізь невидимі простори пісень. Не створила тебе історія, а туга за […]...
- Олекси Стефановича – Юрій У силі своїй – всепотужний. Краса його – криці краса. В десниці спис харалужний І смерть на вістрі спися. Вже давнім затяте змагання, Та досі […]...
- Юрій Федькович – Дезертир Ой сів же він при столику, При світлі думав, Писаннячко дрібнесеньке, А він го читав. Писаннячко дрібнесеньке, Листочок – як сніг; Склонив же він головоньку […]...
- Юрій Федькович – Україна Україно, Запороже, годі вас забути, Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути, Де ті трави шовковії славні степи криють, Де ся квіти поза квіти […]...
- Юрій Тарнавський – Болить голова Болить голова, як книжка лежить на столі, як дерево стола тримає на собі цю книжку, як очі дивляться з одної сторони обличчя на світ, у […]...
- Юрій Тарнавський – Старий король На троні зі своїх костей, що скриплять, і з власної розхитаної тіні він сидить у короні з мух на лисій голові, і сльози з вапна […]...
- Юрій Тарнавський – Немає Бога Немає Бога, як немає причини плакати чи сміятися, усе відбувається так, як могло б не відбуватися, усе існує так, як могло б не існувати, порожнечу […]...