Павло Мовчан – “Навпроти кого сон цей снився?..”

Навпроти кого сон цей снився?
Гадюка у кутку сичить,
посеред хати камінь лисий,
на ньому тінь сира лежить…
В проймі дверей білують цапа,
що лобом вперся у поріг,
кров у залізні ночви капа,
а в сіни залітає сніг…
Напевне, ти стояв надворі –
тінь проломилась крізь стіну,
що відвологло, наче корінь,
лягла на плаху кам’яну.
Як ти ввійшов? Я не помітив –
відчув раптово холодок,
що з тебе виступив. І вітер
студено провійнув: – Синок!..-
Та запізнилась засторога:
гадюку в пазусі відчув –
збудивсь від доторку жалкого,
твоя коса, наче канчук,
гадючилася мотузяно,
по грудях розливавсь вогонь, –
і я збудив тебе, омано,
щоб розказать вже збляклий сон.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (5 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – “Навпроти кого сон цей снився?..” вірш.