Павло Мовчан – Вогонь (“Дивлюся на вогонь, як полум’я струмує…”)

Схожі вірші:

1. Павло Мовчан – “Придобно живу під листком, наче пташка…” Придобно живу під листком, наче пташка: відкрито-зелена селитьба моя; щоденно листок шелестить для острашки, звивається поруч піщана змія… Хитається гілка – оселя кленова, на вітрі […]...
2. Павло Мовчан – Вогонь 1. Вогонь лизав солодкі корінці і важко дихав на телячу шкіру. І золотив розпечені кінці, в дим обертав єгипетський папірус. Волав, обпікши груди, Гільгамеш, і […]...
3. Павло Мовчан – “Що попереду жде нас?..” Що попереду жде нас? Попереду жде… Чи не те, що й позаду? Гнізда в кронах горять, як лампади, зеленіє вода, від тепла зеленіє вона чи […]...
4. Павло Мовчан – Здобутки Весняна тонкість фарб – березова намітка сполохано тремтить, бо вітер продува, і в душу зазира жовтавим оком квітка, і щулиться до щік ласкавенька трава. На […]...
5. Леся Українка – “Дивлюся я на смерть натури…” Дивлюся я на смерть натури, і благання Я посилаю доленьці своїй, Щоб і мені дала кінець такий, Щоб я була спокійна в час конання. Ніхто […]...
6. Павло Мовчан – Рівні погуки зозулі Голос зозулі, мов двері на вітрі, в темному лісі протяжно скрипить… Хто на порозі стоїть тогосвітнім і прочиняє: хить та хить-хить?.. Зайде і вийде. Вийде […]...
7. Павло Мовчан – “Голос зозулі, мов двері на вітрі…” Голос зозулі, мов двері на вітрі, в темному лісі протяжно скрипить… Хто на порозі стоїть тогосвітнім і прочиняє: хить та хить-хить?.. Зайде і вийде. Вийде […]...
8. Павло Мовчан – Перед світанком День схлянув, як і не було: у вікна вдосталь натекло важкої сутіні та тиші. І світла кругле помело під ліхтарем вітрець колише. Гостріша гавкіт у […]...
9. Павло Мовчан – “Мене цієї ночі вмерло так багато…” Мене цієї ночі вмерло так багато, так, ніби мову я раптово втратив, забув усі імення та слова, а на обличчі виросла трава. Мені приснилось те, […]...
10. Павло Мовчан – Спростування Немов відкривсь очам назустріч лет метелика протяжна радість затяглась рубцем плівка повітряна відшарувалась геть і засвербіла роговиця: летючий хрест зір розпанахує та болем вже не […]...
11. Павло Мовчан – На спадку вечора Не віддзеркалює вода уже ні хмар, ні птахів. І сонце, випавши з гнізда, вниз покотилось з даху. Перехилились голоси- аж мур небесний тріснув, та з […]...
12. Павло Мовчан – “Звільни від гніву серце, не гнівись…” Звільни від гніву серце, не гнівись, пам’ятозлоб’я викресли з сторінки. Веселими очима подивись, як шибку коле вечорова зірка. Що прикрощі гризотливі – пусте… А чого […]...
13. Дмитро Загул – І. “Порозпліталися гірлянди…” Порозпліталися гірлянди Білих лілій і білих бігоній, – Буйно розвились червоні троянди, Засміявся мак червоний. Вихром півночі війну Піду всесвітом цілим – Я об’являю війну […]...
14. Павло Мовчан – “Квадрат супокою…” Квадрат супокою і тиші квадрат, І втиснутий сон у місячні стіни, А тиша надворі стоїть на колінах І зорі, мов книги, читає підряд. Ти руки […]...
15. Павло Мовчан – Тінь Все глибше входить в землю спека, і ширша подих, що не крок. І пада тінь моя далека по той бік річки на пісок. Угору золото […]...
16. Павло Мовчан – Компенсації Горить на вітрі жаром калина край вікна, крізь ополонку в хмарах – блакитна глибина просвічує, як очі у неньки на лиці. Повітря аж струмкоче – […]...
17. Павло Мовчан – “Цей мох – на двох…” Цей мох – на двох; куди не глянеш, стоїть притомний літ весняний, хоч до весни – гай-гай!.. колись… З беріз ми соку напились, все ходим […]...
18. Павло Мовчан – “Світ розчинивсь – пропасниця б’є тіло…” С. Семеновій Світ розчинивсь – пропасниця б’є тіло, так наче цвях висмикують з п’яти, і розповите поле почорніле повільнить крок: не квапсь – куди іти? […]...
19. Герасим’юк Василь – На березі він вогонь розклав На березі він вогонь розклав. Петро в човні не знаходив місця і кинувся в море, добрався вплав апостол, що тричі його зрікся. На землю ступив, […]...
20. Павло Мовчан – Біля межового каменю В якого дерева мені питати тіні? Із джерела якого воду пить? Я в затінях поплямував сумління, а серце, як розпечене, горить… Ні попуску, ні пільги, […]...
21. Павло Мовчан – Травневий сніг І потягло дощем зі снігом впереміш; плющить лискучий шлях, мов вивернув леміш широку борозну – через усе село, і в неї каламуті натекло… Пробовтавсь віз, […]...
22. Павло Мовчан – Диптих про Лесю Українку 1. Біля хворого С. Мержинського Тане кружальце обличчя… Хай собі ходить, хто ходить боком попід дверима. Дух вогню однокрилий борсається в оливі. Де воно? Що […]...
23. Павло Мовчан – Триптих почуття 1. В’язень в коханні, в солодкім стражданні, муки мої, як вино, втіходайні. Змішана пам’ять з духом весняним радість приносить та й несказанну! Світло блаженності, щедро […]...
24. Павло Мовчан – “У попелі білім, в руйновищах білого царства…” У попелі білім, в руйновищах білого царства, немов погорільці, дерева зчорнілі стоять, і п’яний іде, по черзі вітається: “Здрастє”, – частуючи щедро книшами дерева підряд. […]...
25. Павло Мовчан – “То бите скло блищить на вербах, медом митих…” То бите скло блищить на вербах, медом митих, і намистини світла стікають з павутин. Не все ще, ні, не все тобою пережито: зостались довгі ночі […]...
26. Павло Мовчан – “Втягнувши голову у плечі…” Втягнувши голову у плечі, ввібравши у зіниці зір, я наслухав, як суне вечір, як тягне холодом із гір. Тремтить між пучками стеблина, і дрож проходить […]...
27. Павло Мовчан – Віддалення Віддаленіла так від мене, що обезтебіли і сни. Мов тютюну стебло зелене, вуста мені обзеленив. Так гірко язиком торкатись твого імення, світку мій, вуста поламані, […]...
28. Павло Мовчан – Перетинаючи Сірію Де той ряд послідовних віків, що історик собі шикував на догоду, щоб, добувши колону з-під шару пісків, домальовувать карту народу! У копальнях повітря не менше […]...
29. Павло Мовчан – Світання Коли я вийняв із відра потоплу теплу зірку, світ вийшов ніби з-під пера, що скреслило копірку. Коли ж я вдруге до відра нагнувся, то угледів, […]...
30. Павло Мовчан – “Зустрів я бджілку на снігу…” Зустрів я бджілку на снігу – куди вона летіла? Чому біля розкритих губ незрушно роговіла? Зустрів я воду на льоду при березі сипкому і їй […]...
31. Павло Мовчан – Золотий гребінець з Чортомлицького кургану Білі ребра дерев, чорнота стовбуриста, і пробоїни в кронах, щоб срібло цідить, – натекло холодів, аж повітря прокисло, лиш під віями в тебе осіла блакить. […]...
32. Павло Мовчан – Дзеркала На обрії хмари, мов сходи в безкрає, і очі по них піднялись у зеніт, кого все шукаю, кого видивляю? І поглядом гострим розколюю лід… – […]...
33. Павло Мовчан – Власний портрет у газеті (З циклу “Фотокартки”) (З циклу “Фотокартки”) В марнотах розуму, у пізнанні неситім так праглось осягти і все збагнуть, що й не помітив, як літа прожито, крізь шибку криги […]...
34. Павло Мовчан – Надра родові Ти – спогад сам собі і нагад про майбутнє. Знайшов ти жилу світла у надрах родових. І покоління всі в тобі людські присутні… Ти згорнутий […]...
35. Павло Мовчан – “Відкривши тихенько повітряні двері…” Відкривши тихенько повітряні двері і звузивши очі, я в світло вступив: літали ромашки легкі, білопері, сталився на вітрові сонячний спис. Вступало у згоду з блакитним […]...
36. Павло Мовчан – Надмірна світлість Надмірна світлість вже така далека, що можна лиш уявою сягнуть. Крильми виказує спалахнутий лелека неблизь небесну і криничну путь. Безсмертник при вустах тримає промінь, ворсинки […]...
37. Павло Мовчан – Марія Ти – доле моя у країні живих. І пристання. Знемігся язик мій щомиті тебе покликать: для ймення твойого я випив повітря останнє, для з’яви тебе […]...
38. Павло Мовчан – “Посланче осені, день многодарний…” Посланче осені, день многодарний, з просині дивишся поглядом карим: в річці глибокій світиться свічка, в нурти відкривши браму відвічну. Там у глибинах нижу кілечка – […]...
39. Павло Мовчан – “Сосновий шум, дрімливий, колихливий…” А я у гай ходила… П. Тичина Сосновий шум, дрімливий, колихливий, мов запевняв: хто слуха, той щасливий, бо нуриться свідомість у глибінь, де, мов листок, […]...
40. Павло Мовчан – Традиційне Мов птичий заплідок – жовток утягую у себе. І дух, і сміх, і рух, і крок, і біль твій – в цямри ребер. Краду з […]...