Павло Мовчан – “Втягнувши голову у плечі…”

Втягнувши голову у плечі,
ввібравши у зіниці зір,
я наслухав, як суне вечір,
як тягне холодом із гір.
Тремтить між пучками стеблина,
і дрож проходить по руці,
і тане слова крапелина
солодкого на язиці.
І хвиля шелесту сухого
донизу котить дух міцний,
і дише стомлена дорога
знемогою далечини.
Але вистуджується запах,
і підсумок чітким стає:
на роговиці кілька здряпин,
і тіло лихоманка б’є…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – “Втягнувши голову у плечі…” вірш.