Леся Українка – “Дивлюся я на смерть натури…”

Дивлюся я на смерть натури, і благання

Я посилаю доленьці своїй,
Щоб і мені дала кінець такий,
Щоб я була спокійна в час конання.

Ніхто щоб не почув тоді мого ридання.

Та й по мені не мають сльози лить, –
Сама в собі я буду жаль носить.
О доленько моя, сповни моє бажання!

І так наш світ повитий горем та журбою,

Нехай ніхто не плаче по мені,
Нехай не засмучу нікого я собою.

Нехай побачу я в смутні для мене дні

Утіху щирую та усміхи ясні.
Темноти й смутку досить і в труні!

[1890]



Леся Українка – “Дивлюся я на смерть натури…” вірш.