Павло Мовчан – “Тихенько відійди…”

Схожі вірші:

1. Павло Мовчан – “Відкривши тихенько повітряні двері…” Відкривши тихенько повітряні двері і звузивши очі, я в світло вступив: літали ромашки легкі, білопері, сталився на вітрові сонячний спис. Вступало у згоду з блакитним […]...
2. Іван Франко – “Тихенько річка котить хвилі чисті…” Тихенько річка котить хвилі чисті, Так тихо, що в ній чуєш, як тріпочесь Сверщок, що впутавсь у зів’ялім листі, Що і самому розплистись в ній […]...
3. Павло Мовчан – Перед дзеркалом Затримало б хоч ти, безпам’ятне свічадо, минаючу, співку, гірко-солодку радість. На аркуші води затримай хоч обличчя, хоч рамцями обмеж пустечу руйнівничу… Будинок, наче сніг, пойнявсь […]...
4. Павло Мовчан – Пам’яті Василя Шукшина З землі повстале в землю повертає, та дух кріпить надія вікова: безсмертні всі, і згину нам немає, немає, друже, бо живі слова. Нам легко так […]...
5. Герасим’юк Василь – Варіації 1 Стих водоспад. Коли вляглася піна, побачив я над прірвою жінок. І ліс уздрів їх. Відступив на крок і впав перед жінками на коліна. З […]...
6. Павло Мовчан – Величання води Грунтуймо собі ніч, бо йде вода висока. Окличники сурмлять в зелену бугилу, і ручі конюхи вже білять коням боки, і так, без поводів, пускають їх […]...
7. Павло Мовчан – Спокуса Чи йде тобі із рук та круглість первородна, що чиста помислом освяченого лона, де квітнуть квітові до осені глибокої і гускнуть медові, настоянім на спокої. […]...
8. Павло Мовчан – “Не розмежовані вітрами…” Не розмежовані вітрами, сплелись дерева понад нами. Дрімотно голуб туркотів в гущавині на самоті, і соломинки золоті ламались в’яло під ногами. Криничні погуки зозуль кропились […]...
9. Павло Мовчан – “Спогади викреслив, імені зрікся…” Спогади викреслив, імені зрікся… Не впізнавай мене – це вже не я… Наче образу, забув я весь вік свій. І не пристане вдруге ім’я… Не […]...
10. Павло Мовчан – “Що може віщувать про плід тернова квітка?..” Що може віщувать про плід тернова квітка? Оголеність стебла не змінюється в звук. На грубих чагарях лежить легка намітка, заплутавши в собі бджіл золотий ланцюг. […]...
11. Павло Мовчан – “…І вустюки занозяться в зіниці…” …І вустюки занозяться в зіниці, суха солома очі розрива, занурюєшся в себе, як в криницю, де рідина застигла нежива. Не від щедрот природи, а від […]...
12. Павло Мовчан – “Віддзеркаливсь в снігах і розмивсь…” Віддзеркаливсь в снігах і розмивсь в талих водах, на скибах рахманних. Був і степом, і полем колись, величався життям дерев’яним. І на пам’яті вже ні […]...
13. Павло Мовчан – Край плеса Темні пасмуги вітру рябили ріку і до берега йшли – очерет хилитався, і ритмічно, як подих, на рівнім піску і твій час, і ти сам […]...
14. Вірш Миколи Руденка – Найважча робота Натомлена душе моя, не дрімай – Нікому не дай тебе. душе, приспати. Струмочок життя не до прірви тримай І не до болотної греблі-загати. Струмочок життя… […]...
15. Павло Мовчан – Перетинаючи Сірію Де той ряд послідовних віків, що історик собі шикував на догоду, щоб, добувши колону з-під шару пісків, домальовувать карту народу! У копальнях повітря не менше […]...
16. Павло Мовчан – Медитації 1. Біля монастирської брами Ще день вербі коронуватись та вщертно вітром наливатись, і величатись житлом птичим, і крону щебетом музичить. А потім все, заламуйсь, гілко,- […]...
17. Дмитро Загул – Дивлюсь у далеч Дивлюсь у далеч буйних вод, де біла чайка хвиль черкає, і думка – молодий пілот – женеться з вітром у безкрає… О, скільки радісних пригод […]...
18. Павло Мовчан – Дерев’яне коло Навперестріч ішла ти, доле, аби здійснитися життям; та розминулись – і по колу і досі ходим – дні ж летять… А з поля літ ізнов […]...
19. Павло Мовчан – “Сказав: “Ти на відстані” – відстанню стала…” Сказав: “Ти на відстані” – відстанню стала, і півень тебе не сягає вже криком, вже і дорога потовщала в палець, і слід затягло у глибини […]...
20. Павло Мовчан – Криничка Поваби земні щоденно тішать око: безмежна зеленість трави, що не чує снігів, дерев палахтіння, на листях настояний спокій і ківш гайвороння, що мулом на лузі […]...
21. Олесь Гончар – Нині ти не впізнала б мене Чорний стовп до небес вироста, Тільки кров на снігах, тільки дим: На війні я вже сивим став, А із дому пішов молодим. Не пиши, не […]...
22. Павло Мовчан – “Обганяє хмара хмару…” Обганяє хмара хмару, куриться літак, мов дріт, в надра вигаслого жару, щоб поволеньки згоріть… Шовкопрядний дощ тихенько точить лощені листки… Біль такий, ніби обценьки з […]...
23. Павло Мовчан – “Зелений луг, веселий пух…” Зелений луг, веселий пух і біла конюшина. І котиться луна за пруг – вишнева намистина. Не наступай на трійчаки, на ці рослини щирі – з-під […]...
24. Вірш Василя Голобородька – У жовтім колоссі У жовтім колоссі живуть птахи із жовтими крилами яких немає в жодного птаха Повіє вітер птахам захочеться полетіти зніметься усе поле і полетить Щоб послухати […]...
25. Павло Мовчан – “Я жайвора шукав по пісні в піднебессі…” Я жайвора шукав по пісні в піднебессі. Він, випливши, зникав, аби ізнов воскреснуть, і поле підіймав, як полотно за нитку, і павутину пряв прозору для […]...
26. Павло Мовчан – Вересневий вальс Усупереч усьому був вересень тривалим: куницями снував і яблука котив… Хоч на кілку кашкет вже теліпавсь зів’яло і, репнувши, кавун сміявся золотим. Мене ти вже […]...
27. Павло Мовчан – Жебрачка Листок підсвічує листка скляним крапластим литим світлом… Яка торкає їх рука? Хто дмухає на них сирітно? Незримий дух з тамтого боку листату ряску продува… Холодить […]...
28. Павло Мовчан – Впізнавання вогню Шумить вода на перекаті… Чиєсь обличчя при багатті, мов маска мідяна, блищить, і лиже пломінь язикатий суху вільшину – та тріщить… Я з відстані тихенько […]...
29. Павло Мовчан – На тему “Козак Мамай” Пильнуй всякчасно браму вуст, бо слух піщаний слів неситий. Кричить Мамай, стікає вус, брова ламається сердито… – Кривоязикі брехуни! Гонителі свого сумління! Ви пасерби, а […]...
30. Павло Мовчан – Осереддя Ні мислю пройняти, ні словом отямить байдужості дня, що крізь тебе тече. Весь світ у тобі зав’язався шляхами, і ти – його центр! Його вісь […]...
31. Павло Мовчан – На перевозі Води окравок металевий вночі, мов бляхи шмат, дзвенів… Тремтіння зірок вересневих передавалось і мені… І мерзнув я – голчаний холод вганявсь під нігті, кров студив, […]...
32. Павло Мовчан – “Рійба комарів в надвечірнім промінні…” Рійба комарів в надвечірнім промінні ізнов обіцяла днину погожу, і час мовби був віковічним, незмінним і вимагав хіба що продовжень. Навіть в канаві синя крижина, […]...
33. Вірш Тараса Шевченка – В неволі В неволі, в самоті немає, Нема з ким серце поєднать. То сам собі оце шукаю Когось-то, з ним щоб розмовлять, Шукаю бога, а находжу Таке, […]...
34. Павло Мовчан – Несумірність – Пальцятко, пучечко, мізинок, – як ніжність висловить мені? – Три слова – трієчко мачинок, а ніжність вся, як мед на дні. Всі вигуки, слова […]...
35. Павло Мовчан – Триптих почуття 1. В’язень в коханні, в солодкім стражданні, муки мої, як вино, втіходайні. Змішана пам’ять з духом весняним радість приносить та й несказанну! Світло блаженності, щедро […]...
36. Павло Мовчан – “На снігу торішнє листя…” На снігу торішнє листя, насінина на снігу, сніг присів, немов прокиснув, стежку втоптану прогнув. Пойнялась водою крига – жовта тріщина навкіс, почалась така відлига, що […]...
37. Павло Мовчан – “Воно прийшло і грюкнуло в повіки…” Воно прийшло і грюкнуло в повіки: і срібний сон скотився із-під вій, і день почався від моїх очей, і я почався знову сам від себе. […]...
38. Павло Мовчан – Лист не з початку …недоліки в достоїнства возводив, щось промовляв від імені народу, від імені народу вік брехав, мав насолоду: товк у ступі воду, а скаржився – історія лиха. […]...
39. Павло Мовчан – Шляхи Данте (Уривок із поеми) Красна велич руїн, – розімкнулася пам’ять, увіходимо ми в храм щорічних скорбот, де тинька обсипається, світяться плями, чорнота проступає крізь шар позолот. Непомітно павуття вдихаєш […]...
40. Павло Мовчан – “Час виснаживсь. Напевне, він знемігсь…” Час виснаживсь. Напевне, він знемігсь в мені, в тобі… І будь-яка тривалість огидна нам, як почорнілий сніг, що завалявсь на клумбі привокзальній. А простір ніби […]...