Михайло Григорів – На рівні світань

Схожі вірші:

1. Михайло Григорів – Історія пасік І розкопано каміння І навперейми лиш хрускотіння бруньок зелене Січень-червень 1997...
2. Михайло Григорів – Віч-на-віч І здогад снігу поясноє і глина доглядає у дереві і квітень ненадовго Січень-червень 1997...
3. Михайло Григорів – Словник Порожніє замах води даленіє пересторога часу Мов сіль перечислених руж ятриться зморшка саду Січень-червень 1997...
4. Михайло Григорів – Відбитки за відбитком Принишкле полум’я мов залишки безмежжя Потойбіч співу лежить перерване віконце у звалищах вітрил Січень-червень 1997...
5. Михайло Григорів – У висоту дерев Зелені сховища письмен Зелена зваба пам’яті Зелені обшири відсутности Зелені риби смерку Січень-червень 1997...
6. Михайло Григорів – Весляр І далі (за димом) хтось спалює дим – безберегі краї заколоту землі нічиєї 1997...
7. Михайло Григорів – Вигнання без меж Прозорі шатра відслонюють непоквапливу повняву зауважень води незримі плем’я підростаючих ран – прорив безперебіжний...
8. Михайло Григорів – Сліди без слідів Течуть острови без порогу уздовж блукань пращі пустель уздовж ранків незаселені ранки...
9. Михайло Григорів – Над річкою увечері Мов силует води ЦЯ фраза на піску...
10. Михайло Григорів – Раптовість проминання Астигла бо квітка шукай без навколо...
11. Михайло Григорів – Босі зерна У вузлі пагорбів шукають дерево якого не несли...
12. Михайло Григорів – І зливи без мілин Вогні й вогні й вогні хворого дерева і ніхто не спиняється...
13. Михайло Григорів – Суверенне зілля Невідворотність припливних берегів прикопує і найвищі послання самоцвітних одмін слова...
14. Михайло Григорів – Загарбання пісками Дедалі ширшає вікно без дерева навпроти...
15. Михайло Григорів – Відлуння чекань Літає мороз знімілих кораблів Хто покликав себе до сповідника?...
16. Михайло Григорів – Безміри проминання Верхів’я весел тільки в облозі самих весел скорочують письмена безоглядного моря...
17. Михайло Григорів – Поверхні форм Із сухої світлости речей сіє вітер сіль погорди...
18. Михайло Григорів – У самоті проваль Вогні мов колір прохолоди мов злам у зливі...
19. Павло Мовчан – Рівні погуки зозулі Голос зозулі, мов двері на вітрі, в темному лісі протяжно скрипить… Хто на порозі стоїть тогосвітнім і прочиняє: хить та хить-хить?.. Зайде і вийде. Вийде […]...
20. Тарас Шевченко – На незабудь Штернбергові Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся, зажуришся,- Згадай мене, брате! [Травень-червень 1840, С.-Петербург]...
21. Вірш Тараса Шевченка – Вип’єш перву – стрепенешся Вип’єш перву – стрепенешся, Вип’єш другу – схаменешся, Вип’єш третю – в очах сяє, Дума думу поганяє. [Січень 1847]...
22. Павло Мовчан – Не ятри зором часу Ці квіти літні – рани життя не доторкайся пучками і очі відведи не ятри ураз болючих зором а кольором квіток зір не роздряпуй не треба […]...
23. Слабошпицький Михайло – Передмова (Микола Руденко – знаний і незнаний) Слабошпицький Михайло – Передмова (Микола Руденко – знаний і незнаний) Два десятиліття відсутності в літературному процесі республіки, власне, цілковитого літературного небуття (його книжки було вилучено […]...
24. Дмитро Загул – “Я лиха не знаю, не знаю недолі…” Я лиха не знаю, не знаю недолі! Утіха у мене сестрою! Гуляю, співаю, як пташка на волі, А смуток – далеко за мною… Най плачуть […]...
25. Микола Вінграновський – Наїлися шпаки снігу Наїлися шпаки снігу – співать перестали. До шпаківень, а в шпаківнях вітри ночували. Один вітер – Вітер Грудень, другий Вітер Січень. Третій Лютий, льодом кутий, […]...
26. Павло Мовчан – “Удощи цю прісну землю, удощи…” Удощи цю прісну землю, удощи, заручи мені ще долю, заручи… Мабуть, тут оленяча тропа, на ній камінь-світочолець міцно спав… І спіткнулась ти, розхлюпавши вино, – […]...
27. Павло Глазовий – Куряча грамота На мій погляд, це хороші завели порядки, Що на курячих яєчках ставляться печатки: Якого числа Курочка знесла. Ось купила бабусенька яєць два десятки. – Звідки […]...
28. Павло Мовчан – Стовпи А що ж в минулому? Що там? Безклопітно чи можна жити? Якщо нам зраджують літа, а пам’ять, як вода несита. Навіщо прагнуть новизни? Щоб те […]...
29. Антонич Богдан-Ігор – До гордої рослини, цебто до самого себе Широкоплечі пні. Черва і червень. З погаслих зір срібляве порохно обсипує дубове листя. Дно підземних рік. Тремтять рослинні первні. Хмарин хустина на обличчі неба. Співає […]...
30. Павло Мовчан – “Він сам непрохано з’явився…” Він сам непрохано з’явився і окулярами забликав, смішок обценьками світився, точився голос під’язикий: – Ну согрішив? Ха-ха-ха-ха… Хто ж є на світі без гріха?..- Сміх […]...
31. Олена Теліга – Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом * * * Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст – зігрівся коло них. І радісно моїм тонким, рухливим пальцям Торкатись […]...
32. Микола Вінграновський – Щаслива пісня На тепле поле Дивився дощик, І хата в білім сні, Дорога при мені – Все при мені. І тінь крила, І золото весла, І квіти […]...
33. Дмитро Загул – “Далеко від рідного краю…” Далеко від рідного краю, На лоні розлогих степів Злітає у далеч безкраю Журбою окрилений спів. Як пташка за літом у вирій, Летять і кигичуть пісні […]...
34. Микола Вінграновський – Встав я, – ранній птах I Встав я, – ранній птах, – Зелене диво лебедило, – Ходило літо, вітер пах М’яким зеленим дивом. Встав я, – ранній сніг, – Сміялись […]...
35. Микола Вінграновський – Пісня Сіроманця Познайомився з лісом, травою, грозою, І на лапах моїх доцвітає весна. Походив по снігах, понапивався водою, Понаслухав рушниць – їм немає числа. Вийшла з дому […]...
36. Павло Мовчан – “Не крилить крилець пташка грудкувата…” Не крилить крилець пташка грудкувата, присохла до сучка, і оком не звильне з снігів високих, з білої загати, що стримує повітря весняне. Себе високим деревом […]...
37. Кацай Олексій – Намагаючись піднятись до хмар по сходинках брил Намагаючись піднятись до хмар по сходинках брил, я хапаюсь за поруччя зі сталактитів, але знову і знову з’їжджаю у байраки млявої цікавості до мене. Лавами […]...
38. Дмитро Павличко – “В тобі одній люблю я безліч…” В тобі одній люблю я безліч Жінок, дівчаток і бабусь. Числа твоїх облич і масок Я, наче космосу, боюсь. Боюсь одкинути завісу Над безміром твого […]...
39. Юрій Тарнавський – Жінка іде в сад Жінка іде в сад, Бере з собою руки, приладдя, подібне до своїх кінцівок, торкається скель, які минає, немов з кущів, струшує з них краплі, неподільні, […]...
40. Вірш Василя Голобородька – Хай слово тоді умре Хай слово тоді умре, хай забудеться все сказане і написане. Хай вмовкнуть радіо і промовці, і перестануть виходити органи брехні – газети, і згорять бібліотеки […]...