Кацай Олексій – Намагаючись піднятись до хмар по сходинках брил

Намагаючись піднятись до хмар по сходинках брил,
я хапаюсь за поруччя зі сталактитів,
але знову і знову з’їжджаю у байраки
млявої цікавості до мене.
Лавами застигли мовчазні валуни
і, перешіптуючись шурхотом піску,
роблять вигляд, що не помічають
моторошного промовця з далекої зірки.
Одначе я привертаю увагу цих сліпих глядачів
рухом, що недоречний у скам’янілому оточенні
і, навіть, жахливий для нього. Де ж ви, де ж ви, розумні мешканці
цього здичавілого світу?! І тільки камінці
дивляться, запам’ятовуючи людські жести
сяючими кристалами та мої слова
падають на уламки і, мов архейські комахи,
застигають на них прадавнім відбитком.

Кацай Олексій – Намагаючись піднятись до хмар по сходинках брил вірш.