Кацай Олексій – Вогнептах

Де зорі блищать мов облізлий той хром
де хмари із обрієм скуті
воруше пташина вогненним крилом
щоб темряву з неба здмухнути

Не в змозі злетіти мабуть що від ран
а може ще дуже зарано
проте вже минуле зникає і нам
лишає лиш пасма туману

І вже розпросталися крила у світ
проміння лийнувши убоки
і вже борюкання вітриську та віт
імлистий порушує спокій

О це борюкання о ця боротьба
невпинна і непозичима
туди де по колу йде шкапа-доба
з зав’язаними вдень очима

Туди і тому кому вітер в степах
в обличчя не дме дме у спину
де шмарки розвезені по щоках
надбання сновиди єдине

А ну ж чоловіче до тих що не сплять
верни і планету і тіло –
руїнницька сила прадавніх заклять
не має уранці вже сили

Дивись як важкий вогнептаха політ
пантрує прискалене око
бо знає що й ти наче антиболід
здійнятися в змозі нівроку

Й стає зрозуміла відмінність подій
які всі зовуть боротьбою –
якщо мла зі світлом провадить двобій
людина сама із собою.



Кацай Олексій – Вогнептах вірш.