Кацай Олексій – Втеча

Світло розбилось на скалки і в кришталевому смерку безладдя
ледве в очах палахкоче смуток вечірнім багаттям
варево чорних сузір’їв ллє порожнеча венова
на керамічні обличчя ворога і чатового

Відлюдкувате каміння викресливши з небокраю
з прихистку хмар пурпурових ніч на будівлі сповзає
й зорі віщують нам друзів бо від долівки до стелі
форма пітьми що світла сотається є тунелем

Вгвинтемося ми у нього крицею в поле магніту
і з відчайдушністю дзигі кинеться шлях під копита
карлики й звірі лускаті зникнуть в безодні нічниці
й радощі поту солоні взнають обвітрені лиця

Невороття чорнотропи взнають азарт верхогонів
бо золотими зірками наші підковані коні
бо скрижанілу самотність душ приєднавши до духу
вже вигопцьовує простір танцем одвічного руху.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (5 votes, average: 4,40 out of 5)
Кацай Олексій – Втеча вірш.