Кацай Олексій – Миттєкрай

У венах кров застигла наче в дроті мідь
і мармуровим світлом лиця оповиті
завмерлі навіки по різні боки миті
себе знайшовши врешт у всесвіті століть

Не міст брукований а невагома мить
краї миттєвості єднає і у світі
немає сил її утримать а графітті
слідів і досі неословлених мовчить

То ми закам’янівши брилами корунду
зійшлись думками біля урвища секунди
щоб дослідити мозку широчінь на злам

В лабораторіях майстернях та молельнях
з’єднались вічності гармонія пекельна
і часу нашого божественний бедлам.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Кацай Олексій – Миттєкрай вірш.