Кацай Олексій – Вертаємось

Пропахнувши торішнім листям,
вкриває ультрафіолет
моє загублене князівство
на найзабутішій з планет.

Бузкові хмари видихає
заслаблий вітер зорь крихких.
Безгучно час перетерає
залізні клямри брам важких.

В степах зотліли хоругви…
Піском розсипалися гори…
Але серед розрив-трави
блищить магічне коло.

Ковзну я в нього у пітьмі
і з цим полине рухом
самотньо-гордий звук сурми
руїн тріумфом.

Бо знов до тебе, Давня Русь,
я з чорнопростору вернувсь
крізь галактичні таємниці.

Промінням вишиті зіниці
повільно обертаються:
вертаємось,
вертаємось…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (5 votes, average: 2,60 out of 5)
Кацай Олексій – Вертаємось вірш.