Кацай Олексій – Я жив, як усі

Я жив як усі і багном сьогодення не гребав
рослинно по вуха захряснувши в ньому бо знав що
дерева вростають корінням у землю та гіллям у небо
й дороги понука гостріш відчувається в хащах

Я жив як усі у блюзнірство традицій по рота улізши
і спостерігав здерши разом з лицем очі із голови
як віра руйнує матерію в душі сузір’я зліпивши
але не стає невмирущість амеби безсмертям людви

Я жив як усі у рутині руїн по коліна
і всесвіту куля чорнюща котилась в нікуди
колесами вбита планета Земля оберталась невпинно
привчившись природньо сприймати усі неприродні облуди

Я жив як усі ми у бовтанці гасел і закликів шало
вчепившися в дзигі розжарені оскаженілих галактик
і лиш одна гадка мене на тих дисках тримала
що кожна людина то є все ж не підсумок – натяк.



Кацай Олексій – Я жив, як усі вірш.