Леся Українка – Пам’ятники (Історія асірійців та вавілонців)

Вci асірійські будови ставилися на штучно насипаних горах з сходами, гори ті були обкладені великою цеглою, отже виходило наче підмурівок. На сі підмурівки йшло сливе стілько само роботи, як і на саму будову. В Халдеї (звідки, здається, й почався хист будівничий асіро-вавілонський), там сі підмурівки були потрібні, аби повідь не займала будов, а в Асірії вони були хіба задля того, щоб надавати величности царським будовам.

На такій штучно насипаній горі робилася долівка для будови, вона складалася з двох накладок товстої цегли та піску, мури теж цегляні, часом облицьовані тесаним каменем, часом кахлями мальованими, або гіпсом, або просто вапном, і завжди прикрашені малюнками. Будови завжди були на чотири кутки і дві стіни були лицеві. В середині було багато довгастих кімнат, або одна галерея, що оточувала головний двір, або середню одкриту залю; вікон не знайдено в жодній давній асійрійській будові. По обидва боки дверей на кутках при одвірках стояли крилаті воли з п’ятьма ногами так, що, дивлячися на вола з боку, видно чотири ноги, а дивлячися з переду – дві. Воли ті причеплені до муру, от як єгипетські статуї Озіріса. Часом, замість волів, були леви.

Двері були в горі закруглені і помальовані жовтими фігурами людей та звірів на блакитному полі. Асірійці рано вивчилися робити бані та арки, либонь через те, що будували все з цегли, а з неї трудно інакше дах зробити. Подекуди були й дерев’яні дахи, бо на руїнах знаходились обгорілі балки межи цеглою. Певне були й колони, бо вони є на малюнках, але їх ніде не знайдено, отже певне були вони з дерева, або дуже мало вживалися при будовах.

Цегляна долівка певне вкривалася матами та килимами. Пороги при хатах були виложені каменем з різьбою узорною. На лівій стороні цегел та плит кам’яних було вибите ймення того царя, чия була будова. На порогах, підмурівках, межи придверними волами часто знаходилися малі ідоли з написами, що мали боронити будову від лиха. Ось один напис про закладини будови з дворця Саргонового:

“Я вибрав місце для закладин, я поклав невипалену цеглу[завжди ж цегла випалювалася на сонці], збір жінок кинув на середину амулети охоронні проти злих духів, щоб перепросити богів за образу, що покопано землю на честь богам Нісрош, Сере, Мілітта. За їхнім високим дозволом я збудував собі царську оселю і залі з слонової кості, з чорного дерева, з мастикового дерева, з кедрини, з соснини, з фісташкового дерева, я споїв їх рівними балками з соснини та мастикового дерева і стримав залізними штабами”.

Є малюнок, як перед царем бранці возять матер’яли і будують дворець, інші знов везуть крилатих волів, котячи їх на валиках і підважуючи киями. Робітники все чужинці, а асірійці тільки наглядають над ними.

Дворці асірійські були дуже великі, церкви ж маленькі (принаймі всі, які досі знайдені), ставилися вони наче придомки до дворців. Були теж піраміди, чи башти з уступами [здається то були ті “високі місця”, про які говориться в Біблії], вони були разом і церкви і обсерваторії астрономічні. Вони мали сім поверхів, кожний поверх посвячений окремій планеті і кожний різно пофарбований, сонцевий поверх був золотий, а місяцевий срібний, се були найвищі поверхи. Сі башти, так само як і мури ніневійські та вавілонські, зовсім розвалилися, бо вони були тільки облицьовані цеглою, а насипані з землі, отож коли облицьовка обвалилася, то й земля зовсім розсипалася, так що тепер ледве знати сліди тих величезних валів та башт.

Отож з міста Вавілону ледве зосталися сліди його колишнього плану, а про всі препишні будови, розкішні сади і т. д., що робили його найкращим в світі, ми не можемо навіть мати поняття. З малюнків та статуй теж сливе нічого не зосталося. В ніневійських руїнах знайдено більше, бо там будували з міцнішого матер’ялу. Однак все ж недавно знайдено вісім статуй вавілонських з зеленого твердого каміню. Всі ті статуї подібні між собою, і сидячі й стоячі мають руки складені на грудях, будова тіл міцна, постаті кремезні, локті дуже гострі, голови однак всім пооббивані, так що не видно, до якого типу людей належали. Окремо знайдена голова досить доброї роботи з дуже виразними рисами лиця, тільки ніс одбитий, так що теж трудно розглядіти її тип. На статуях багато написів, але вони ще не розібрані.

Асірійці може й перейняли деякі способи хисту єгипетського, однак їхній хист дуже одрізнявся від єгипетського по своєму стилю. От хоч би й в розмірі людського тіла: єгипетські постаті довгі, аж худі, немов безжилі, асірійські кремезні і мускули в них надто виразні. Асірійці, як і єгиптяни, краще малювали звірячі постаті (надто ж кінські), ніж людські, але і там межи двома народами зоставалася та сама різниця в стилях. Єгипетський хист найбільше служив религії, асірійський – царям, єгиптяни лишили по собі церкви та могили (де дворець, де церква, часом трудно вгадати), асірійці лишили великі дворці і малесенькі церкви. Єгиптяни малювали і походи царські, і звичайні людські роботи та забави, і святі одправи, і життя на тім світі, і безліч богів; асірійці малювали царів, царську челядь, царські війни, царські полювання. Увесь хист служив царській славі.

По слідах фарб можна думати, що барельєфи асірійські були помальовані, здається, не цілком, а тільки подекуди. Шматки позолоти теж наводять на думку, що в дворцях вживалася і ся покраса. Що до статуй золотих та срібних, то їх ніде не знахожено, хоч у давніх істориків часто про них спогадується. Знайдено багато маленьких речей бронзових, залізних, глиняних, алебастрових, ваза з іменням Саргона; різні штуки з слонової кості, уламки меблів, багато гирь до ваги в постаті лежачих левів з написами, на деяких написи на двох мовах: фінікійській та асірійській. Великий бронзовий лев, знайдений в Харсабаді, що тепер в паризькому музеї, не єсть гиря до ваги, хоч і має кільце на спині, немов до чіпляння, бо він надто великий, на тяжкому п’єдесталі і видно, що колись він був міцно пришрубований до чогось. Лев сей досить гарної роботи, хоч і чудного стилю. Невідомо, до чого власне він служив.

Асірійці дуже любили різьбу на камені. Знайдено дуже багато малих камінних стовпчиків чи то валиків, учені звуть їх циліндрами вавілонськими. Були то властиве печатки, щоб прикладати при всяких записях, контрактах і т. п. На них були вирізані барельєфом (як от єгипетські вдовбані барельєфи) різні постаті, найбільше святих істот. Робота на деяких циліндрах дуже тонка, але більшість дуже недбало зроблені. Циліндри робилися зо всяких твердих каменів, дорогих (як от кришталь, агат, лапіс-лазур і т. п.) або й недорогих (як от кремінь і т. п.). Всі ті циліндри були продиравлені, щоб можна було всадити дрота залізного і при помочі його качати циліндр по глиняній табличці, на якій треба приложити печать. Найкращий циліндр дуже тонкої роботи учені вважають печатью царя Санхеріба. На циліндрах малювалися цілі сцени з царського побиту, але найчастіше з релігійного. Дивні постаті, мішані форми звіро-людські часто можна бачити на тих печатях, але ще не відомо напевно, що кожна з них значила, яке релігійне поняття. Ниписи на них короткі на різних мовах, різними буквами. Циліндри вавілонські відрізняються від асірійських і стилем і вибором тем до малювання. Найбільше знайдено вавілонських циліндрів, асірійських менше, а перських та фінікійських зовсім мало.

Леся Українка – Пам’ятники (Історія асірійців та вавілонців) вірш.