Леся Українка – Письмо та пам’ятники

В перській державі було, як відомо, багато державних мов. В малоазійській Греції уживали грецької мови, в Сірії, Палестині та Каппадокії арамейської (сірійської), в Єгипті мови єгипетської та гієрогліфічного письма, в Фінікії фінікійської мови та письма. В середині Азії уживано трьох мов: асірійської, мідійської та перської, всі три писалися цвяхоподібним (кунеічним) письмом, а в різні способи: асірійці та мідійці писали сілабічним (складовим) письмом, себто один знак показував цілий склад (як в санскриті), через те у них знаків було дуже багато. Перси ж писали способом фонетичним (таким, як ми вживаємо) і через те у них знаків було менше і вчені розібрали його скоріше, бо воно читається легше. Хоч перське письмо повстало з мідійського і повстало пізніше, про те (або власне через те) воно краще приспособлене до лекшого писання.

Розібрали ж його ось яким способом: на перських написах вчені найперше завважили один кривий цвях, що стояв окремо, вони домислилися, що то знак поділу (от як би наша точка), тоді вже починали одрізняти слова, відділені одно від другого тим цвяхом. Побачили далі, що деякі слова часто повторюються в написі без жодної одміни, тоді подумали, що то певне ймення царів, і почали підкладати до них відомі з грецьких істориків ймення перських царів; ймення, стоячі близько їх, були напевне ймення царевих батьків [що таким способом могли писатись царські ймення, се догадувались, знаючи спосіб писання єгипетських царів, напр.].

Візьмемо, напр., чотири царські ймення: Курус, Ахеменід, Даріавус, Гістаспес, коли ми одгадаємо напр., букви А, у та Р, то вже далі нам легше буде довідатися про всі остатні, провіряючи одно ймення другим. Потім же так: на пам’ятнику Дарія, Дарій зве себе сином Гістаспа, на пам’ятнику знов Дарієвого сина вже ймення Гістаспа зникає, а зостається тільки Дарій та ймення його сина, нового царя, а знавши вже спосіб писання слова Дарій і пізнавши його поруч з другими йменнями на другому пам’ятнику (але не при йменні Гістаспа, котре теж, припустим, нам уже відомо), ми можемо догадатися, що те друге ймення має з’являти сина Дарієвого, його ж ймення ми знаємо від грецького історика, хоч може трохи й перекручене, а все таки принаймі початкові букви мусять бути вірні, решту букв легко провірити при помочі вже відомих йменнів.

А вже знаючи букви з сих йменнів: Курус, Камбузіа, Барзіа, Гаумата, Даріавус, Гістасп, (К, а, у, р, г, м, т, с, б, з, і, в) ми вже знаємо сливе третю частину всеї азбуки. Потім уже легше розбирати усякі інші слова, при тому провіряючи їх прикладанням до слів близької перській мови – санcкритської і новоперської, вона ж була вченим відома раніше. Описувати докладно ступінь за ступнем історію розбирання перського письма було б дуже довго, а для зрозуміння способу досить і сього.

Асірійське та мідійське письмо розібрали вже, приміряючи до перського, хоч звісно се було дуже трудно власне через те, що способи складання слів були зовсім різні. При сьому дуже добре трапилося, що знайшли отой напис Бегістунський, де про ту саму річ написано трьома різними мовами.

Окрім царських пам’ятників, не відомо чи була в персів ще яка література (Зенд-Авеста і т. д. належать до літератури мідійської і то релігійної), але за те пам’ятників зосталося скілька і дуже цікавих для історії. Окрім відомого вже нам Бегістуну, є ще один дуже важний, зветься він Чіль-Мінар (сорок стовпів), стоїть він на землі давньої Персії там, де було місто Персеполіс. Єсть то руїни царського дворця, в котрому жило, як видно, чимало царів в різні часи. Стоїть той дворець на високому горбі, висіченому з великої камінної скелі, до котрої він і притикається одним боком. Отже сей горб становить собою підмурівок, на ньому вже поставлений дворець з дикого каменю та мармуру.

Сам підмурівок нерівний, а поділений на скілька висілих і низших терас (спадів), обведених мурами, складеними з великих каменів без глини і цементу. Мури ті високі і товсті, вони розділяють менші терасі між собою. А кругом усеї просторіні іде ограда – великий та високий зубчастий мур з одною тільки брамою на заході, до брами теї входиться по великих сходах. Сходи ті дуже широкі [всіх щаблів ті сходи мають 208].

Угорі (на підмурівці) проти брами видно руїни портика, його стіни прикрашені дивними звірами (крилатими волами з чоловічими головами в рогатих шапках), але звірі ті дуже зруйновані. Потім чотири колони одділяють сей портик від другого такого ж самого. Праворуч від другого портика є цистерна висічена з каменю, куди вода збиралась підземними водопроводами. Потім від цистерни йдеться до других сходів, що ведуть на верхню терасу. На стінках тих сходів дуже багато різних фігур (барельєфів), деякі (верхні) дуже попсовані і невиразні, а деякі дуже добре заховані, бо були засипані землею і тільки недавно відкопані. Там намальовані різні народи Персії з своїми сатрапами, несучі річні податки цареві. Між сатрапами є деякі в довгій мідійській одежі і шапці, деякі в короткій перській одежі і в штанях широких, деякі знов з голими руками й ногами і сі остатні, кажуть, найкраще намальовані.

Тими сходами йдеться на верхню терасу, де стоять руїни головного дворця, він власне й зветься Чіль-Мінар. Думають, що він був построєний при Ксерксі, синові Дарія, було там 72 колони, але всі вони повалені, зосталося стояти тільки 15. Колони ті внизу товщі, угорі тонші, п’єдестал у них подібний до перекинутої квітки лотосу, самий стовбур попровожений рівчаками, угорі колони зроблена покраса (горішня покраса колони зветься капітель). Закруток на капітелях інших колон дуже багато, до 16-ти. Певне над тими колонами була стріха дерев’яна колись, а окремі хати одділялися килимами замісто стін.

Трохи далі від сих руїн є ще руїни шести менших дворців. Перший з них поставлений на вищій терасі і до нього з Чіль-Мінару треба йти по сходах, теж прикрашених барельєфами, але ті сходи дуже зруйновані, на сих сходах пороблені двірські слуги, що несуть усякі наїдки та поданки. Дворець сей, як видно з напису, що на ньому є, поставлений теж при Ксерксові, він зложений з величезних кам’яних плит, хати в ньому невеликі, межи малюнками коло одвірків є фігура самого царя, за ним ідуть двоє слуг з парасолем, над головою його феруер. Як видно, всі барельєфи були колись пофарбовані. Другий дворець страшенно зруйнований, так що там не можна нічого розібрати, тільки зостались цілі троє дверей.

Третій дворець був построений при Дарієві (там є напис), він дуже просторий з дуже товстими стінами, має двоє дверей, одні більші, другі менші. Там коло одвірків є намальований цар на троні, а за ним євнух з опахалом. Цар убраний по-мідійському, в руках має берло, перед ним стоїть щось подібне до турецького наргіле. Перед троном стоїть чоловік в короткій одежі і щось допроважує цареві. За рамкою сього образа намальовані ще дві фігури, – царська сторожа.

На другому малюнку намальований теж цар на троні, тільки трон той стоїть на двох рядах людей, що підтримують його. Всі ті люди різно убрані, і через те думають, що вони мають собою з’являти підданих народів. По обидва боки сього п’єдесталу є дві колони з лев’ячими лапами, а над царем щось ніби намет. Над царем, як завжди, феруер. Думають, що перси перейняли від асірійців звичай малювати сих феруерів, тільки що в асірійців він з’являв собою бога, а в персів хіба вже генія, бо маздейська віра забороняла всякі ікони. Врешті напевне невідомо, що та фігура мала значити, чи феруера чи може що інше.

Отже релігійних малюнків у персів не було; хоч і єсть якісь аллегоричні фигури людини, що б’ється з левом або однорожцем; лева, що душить однорожця або змія, але може то просто має представляти царя (або ідею царства), що б’ється з ворогами. Може ж знов перси просто перейняли сі малюнки від асірійців, не дбаючи про те, що мають вони з’являти собою. В руїнах Персеполісу дуже багато сих різних дивовижних звірів, але чоловік, що б’ється з ними, зветься завжди царем. Деякі історики думають, що той цар, то є Ахемен, основатель династії Ахеменідів, де-хто знов думає, що то Зороастр, але то все непевні догадки.

Четвертий дворець зовсім зруйнований, тільки п’єдестали від колон зосталися.

Далі на окремій терасі п’ятий дворець теж дуже розвалений, але все таки ціліший. В ньому одна зала велика з 36 колонами і скілька менших кімнат, що малися бути царевими покоями. Найкраще доховалися в сій будові двері, над дверима покраси в зовсім єгипетському стилі. Від сього дворця йдуть підземні водопроводи до цистерни на дворі. Від шостого дворця дуже мало що зосталося.

За оградою усіх тих будов є ще дві могили: Дарія та Ксеркса.

Могила Дарія в Накш-і Рустемі

Про ті дві могили згадують і грецькі історики. Могили ті (власне могильні пам’ятники) висічені з скелі, як і підмурівок Чіль-Мінару. До них нема жодних сходів і добратися до них дуже трудно по стрімких та гострих каміннях. Власне через те вони й зосталися цілі, що до них трудно було достатися. На фасаді могили зроблений ніби портик з чотирма колонами, замість капітелів ті колони мають волові голови з передніми ногами, ті голови наче підтримують зубчастий карниз. Вище над карнизом, в глибокій ніші зроблений барельєф: цар на естраді перед олтарем з вогнем, його підтримують два ряди людей і дві колони з лев’ячими головами і з орлиними лапами. По боках ніші зроблено шість якихсь фігур в мідійських та перських одежах. Цар тримає в руці лук; над ним феруер. Дверима, вбраними в єгипетському стилі, входиться в середину могили. Там, в середині, є низька хата з трьома нішами, де певне колись труни стояли, але тепер їх уже нема.

Учені шукали навколо Чіль-Мінару останків давнього міста Персеполісу, але знайшли дуже мало: всього одну колону і ту розбиту та перекинену. Її розвалили курди та араби, вириваючи з неї шматки заліза, якими вона була збита. Мешканці тамошні кажуть, ніби розбійники ті були покарані смертю за руйнацію тої колони, кара ніби йшла від Соломона та чорта, що поставили ніби сі будови. Але певно недовго вони боятимуться злих духів, бо вони певні, що під усіма давніми будовами мають конечне лежати скарби.

Ще далі від Чіль-Мінару в долині Мургаб, де, як думають, було колись місто Пасаргад, стоїть пам’ятник Кіра. Єсть то щось на шталт піраміди з білого мармуру, 16 футів заввишки, з уступами ніби сходи, уступів тих 6, на тій піраміді на найвищому уступі стоїть труна (саркофаг), навколо піраміді видно руїни мурів та колон. Там стоїть і той стовп, де є барельєф Kipa з написом: Я Курус, цар Ахеменід. Отже історики грецькі писали, що Кір похований в Пасаргаді, і через те й думають, що то і єсть місце Пасаргаду.

Від Сузів (місто в Сузіані, де найбільше жили Ахеменіди) зостались тільки руїни мурів, на мурах тих видно ще де-не-де краску. Там же є і дуже розвалені руїни царського дворця з великою залою в 36 колон, подібного до Чіль-Мінару.

На руїнах Екбатани мідійської знайдено колону подібну до тих, що в Чіль-Мінарі.

Весь перський хист походить від чужих народів, найбільше від асірійців, тільки що матер’ял для будов у них трохи иншнй. Дещо (напр., колони) дуже подібне до грецького, інше знов до єгипетського. Тільки що у персів далеко все гірше виходило, ніж у тих народів, від яких вони попереймали. Самі перси мало що строїли, а заставляли робити забраних в полон єгипетських та асірійських майстрів, або наймали з чужих, напр., фінікійців.

Ходячи войнами, царі перські бачили чужі дворці, отже й собі хотіли таких самих, а як у їхній стороні ніхто такого зробити не тямив, то мусили спроважувати чужих людей. Потім же вони грабували чужі малюнки та статуї і перевозили їх в свою сторону, як се робив, напр., Камбіз у Єгипті. Перед Кіром в Персії зовсім не було ніякого хисту, а став він розвиватися тільки тоді, коли перси почали завойовувати чужі краї. При Дарії в Персії було багато майстрів грецьких з Малої Азії, отеж вони вибивали гроші, “даріки”, та може й помагали ставити будови. Найбільш однак було майстрів асірійських, через те перські дворці найбільш подібні до асірійських. Хоч може й чужі майстрі старались приладитися до перського вподобання, однак зовсім залишити свого стилю не могли.

Літератури, як уже сказано, у персів не було. Та, як бачимо тепер, і хист їхній не можна назвати перським, розбираючи пам’ятники інших народів, побачимо, наскілько той хист був чужий.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (5 votes, average: 4,00 out of 5)
Леся Українка – Письмо та пам’ятники вірш.