Леся Українка – Первісні часи

Халдейські та асірійські племена жили довго незалежно одно від другого, от як спочатку були єгипетські племена. Кожне місто мало свого князя, часами один з них брав гору над іншими. У Бероза є список різних династій, але трудно розібрати, до яких племен і часів кожна з них належала. Взагалі списків царів ще мало для того, щоб зрозуміти історію народу. У грецьких та римських істориків все більше легенди саме про ті давні часи. Так, напр., у всіх багато говориться про Семіраміду, царицю вавілонську. Легенди про неї подібні до легенд про Сезостріса, всі великі давні будови, канали, греблі, все то зачисляється до часів її панування. Легенда говорить, що вона одружилася з асірійським царем Ніносом і вони вкупі звоювали Скитію та Бактріану. Нінос має, здається, означати просто місто Ніневію. Семіраміда може взята й з історічної якої особи, але до неї причеплено дуже багато чисто легендарного, так, напр., розповідь про те, що Семіраміда була дочкою богині-риби Деркето, а що вигодували її голуби. Правда, на одному написові знайдено ймення цариці Саммураміт, а в другому давнішому ймення царя Гаммурабі, що хвалиться своїми каналами. Отож може з Саммураміт зробили Семіраміс і приточили до неї всі роботи царя Гаммурабі.

Остатніми часами багато знайдено пам’ятників асіро-халдейських. Багато знайдено барельєфів та плиток з написами. Асірійці вживали для писання глиняні таблички і писали на них, поки вони були ще вогкі. (Писали вони письмом кунаїчним, так як перси, тільки що у персів кожний знак ставав за букву, а в асірійців за цілий склад. Отже їхній спосіб писання був силабичний і потребував дуже багато розмаїтих знаків. Учені довго не могли дійти толку з тим письмом, аж поки не знайшли Бегістунської скелі. На ній розібрали найперше перський напис, бо він був найлегший, а потім уже мідійський (скитський), а потім халдейський (асіро-вавілонський).

Хоч письмо халдейське було дуже трудне, однак його прийняло багато сусідніх народів, що говорили різними мовами: сузіане, арменці, мідійці та перси, і тільки перси переробили те письмо в фонетичне.

В руїнах дворця царя Санхеріба знайдено цілу бібліотеку з глиняних таблиць. Всі ті писання заняли б наших аркушів 10,000. Їх ще дуже небагато розібрано. Тим часом між ними мало знайдено таких, щоб відносилися до первісної історії. Ніде не знайдено згадки про напад єгиптян (царів XVIII дин.) на Асірію, про нього відомо тільки з єгипетських пам’ятників. Але се не дивно, бо асірійці любили писати тільки про власні перемоги, а де їх було побито, про те вони найчастіше мовчали. Однак на Єфраті знайдено руїни замку Тутмеса III, отже, значить, єгиптяни там були. Врешті сі єгипетські перемоги не були дуже сталими. Окрім того, єгиптяни вдовольнилися податями, а царів зоставляли краєвих. Коли царі асірійські та халдейські бились межи собою, то теж справа кінчалася на податях. Імення деяких з тих царів списані на тих таблицях, але ще не зовсім розібрано, як треба їх читати. Для пізнішої історії ймення вимовляються так, як вони подані в Біблії.

Один напис з тих давніших часів відноситься до війни одного царя Тіглат-Пілезера. Напис той займає три круглих валика (часом замість таблиць уживалися круглі стовпчики, циліндри так звані). В написі тому говориться, що цар той ходив з військом у гори на північ і на схід від Асірії, звоював скілька племен між Єфратом і Середземним морем, а потім напав на Вавілон і звоював його. Далі цар той хвалиться своїми полюваннями та будовами.

На другому (зовсім іншому) написі видно, що пізніше вавілонці самі звоювали Тіглат-Пілезера. З тих різних написів виходить, що Тіглат-Пілезер царював в XІІ віці до Р. X. Се найдавніший відомий для нас історичний час.

Нащадки Тіглат-Пілезера втратили все, що він завоював у Сірії та Арменії. Потім настала нова династія, але ймення її царів також мало відомі, як і ймення нащадків Тіглат-Пілезерових.

Більше історічнех відомостей зосталося, починаючи від панування Асур-ак-пала чи Асур-назір-пала, що царював десь у 9 чи 8 віці. Зосталися руїни дворця сього царя. При сьому дворці була теж церква бога війни, обидві будови стоять на штучно зробленій горі, як і всі асірійськи великі будови. Мури дуже товсті, з невипаленої цегли, накладені зверху гіпсовими кафлями з барельєфами та написами. При дверях, по обидва боки, стояли великі статуї то левів крилатих, то крилатих биків з людською головою, то всяких постатів з орлиними та лев’ячими головами. В середині залі всі ті переходи теж були вкриті барельєфами, що з’являли царське полювання на різних звірів, або царські походи. Всі ті малюнки забрані в Британській музей.

Асірійці були народ жорстокий та войовничий; жоден люд так не поважав сили і не утискав подоланих. Їхня влада була дуже тяжка і через те часто повставали проти них. Перемоги їхні ніколи не були певні. Асірія була чисто військовою державою. В написах, де вихваляються царські війни, ніколи не говориться про добре правління, про дбалість за підданих, тільки завжди про кари і муки над повстанцями. Так, напр., цар Асур-назір-пал хвалиться, що він зломив повстання:

“Я забив кожного з двох (половину всіх). Я поставив мур перед міською брамою: я здер шкуру з їхніх старшин і покрив нею мур. Скілька їх було замуровано живцем в мурованні, скіль розіп’ято і на паль посажено вздовж муру. Скільком я казав здерти шкуру на моїх очах і покрив мур їхньою шкурою. Я казав уложити їхні голови на шталт вікна, а з їхніх тіл проколених зробити гірлянди”.

Жоден опис війни не обходиться без таких подробиць: “Одним я повідтинав руки й ноги, іншим носи й вуха, іншим виколов очі. Я поставив один мур біля міста і там запер полоненних живих, поставив другий і там виставив голови мертвих і т. д.” Після такої перемоги цар тішився: “На руїнах лице моє розпускається; в загоженню гніву свого я маю потіху”.

До царювання сина Асур-назір-пала Салманесера відноситься один цікавий пам’ятник – обеліск чорного базальту, півтора сажні заввишки з трьома сходами на версі. Він покритий п’ятьма рядами барельєфів і довгим написом, де списана історія Салманесерового царювання. Барельєфи дуже добре доховалися, вони з’являють царя, що приймає дари подоланих народів, між тими дарами різні звірі: мавпи, слон, двугорбі верблюди, дикий віл, антилопа і ще якийсь звір, думають, що то носорожець, але він зовсім не подібний до носорожця.

Сі звірі (мавпи та носорожець) наводять на думку, що то змальовані племена з Індії та Бактріани. Є на барельєфі якийсь чоловік, що кланяється цареві до ніг, думають, що то Іегу, цар жидівський. На написі стрічається ймення Іегу і теж Газаеля, царя Сірії.

Салманесеровий дворець стоїть посередині руїн двора його батька Асур-назір-пала. Там при брамі стоять два крилаті бики з людськими головами, на них списані війни царські і вся історія завоюваннів. Є в тому дворці скілька статуй царя і царедворців і богів, а окрім того, велика сила барельєфів уже з військового побиту: міста в облозі, жінки в полоні, утікачі на верблюдах, здоганяючі стрільці на конях, тарани розбиваючі мури, бранці на полях, євнухи, що лічать голови забитих, і хиже птаство, що налинуло після війни клювати трупи. Написи подібні до тих, що ми недавно споминали:

“Я забрав їхніх вояків у неволю, я напав на них, наче бог повіді Він, я сповнив пустиню трупами їхніх кінників, я попалив їхні тіла, я склав гору з їхніх голов при міській брамі, я сплюндрував і спалив їхню країну”.

Статуй асірійських було далеко менше знайдено, ніж барельєфів, є статуя Асур-назір-пала з гаком і з батогом в руках, друга статуя невідомого царя дуже побита, дві статуї святих якихсь, на одній з них згадується ймення царя Пула. Жінкою сього царя була та Саммураміт, що з неї зробили Семіраміс.

Царі сього давнього періоду, як уже сказано, мало відомі. У грецьких авторів є легенда про царя Сарданапала. Імення се повстало може з іменнів двох царів: Асур-назір-пала і далеко пізнішого Асур-бані-пала, але вони ані вдачею, ані вчинками нічим не подібні до того легендарного Сарданапала. Ось яка ся легенда.

Проти асірійського царя Сарданапала повстали Арбакес, ватаг мідійський, та Белезіс, святець вавілонський, їм же допомагав і цар арабський. Сарданапал до тої пори провадив життя розкішне та бездільне, але при непевному стані речей йому вернулась одвага його предків. Три літа він витримував облогу і тричі одбивався од ворогів, але потім помічне військо з Бактріани зрадило його і перейшло до повстанців, повідь Тигру розмила Ніневійські мури, ворог вступив до міста. Тоді Сарданапал, бачивши, що все пропало, спалив сам себе, і скарби, і жінок своїх укупі з власним дворцем. Ніневія була зруйнована, Асірія розділилась, Арбакес та Белезіс заложили свої власні держави, перший в Мідії, другий в Вавілонії.

Більша частина вчених уважають сю розповідь за чисту легенду, але інші стараються погодити її з історією, підставляючи тільки інші ймення та інші часи, але всі їхні об’яснення дуже непевні.

В другій половині VIII віку до Р. X. царював Тіглат-Пілезер II. Він збудував два великі дворці, але їх розвалив один з його нащадків Есар-Гаддон і збудував собі з них новий дворець. Через те пропало багато написів Тіглат-Пілезера. Проте все ж відомо, що він звоював царя Вавілонії Меродаха Баладана, звоював Дамаск, Самарію, Tip (фінікійську колонію), частину Арабії та Синайський півострів. Біблія ще пише, ніби він ходив на ізраельського щаря Пекага і звоював частину Палестини, але в асірійських пам’ятниках нема про те спогаду. Так само в тих написах нічого не споминається про Шалманезера нащадка Тіглат-Пілезера, що ніби теж ходив на Палестину. Може бути, що Біблія переносить на тих двох царів війни, що були при Саргоні. Саргон же тільки раз спогадується в Біблії. Від сього царя (Саргона) починаються певнійші, більш відомі часи асірійської історії.



Леся Українка – Первісні часи вірш.