Михайло Григорів – Поверхні форм

Схожі вірші:

1. Михайло Григорів – Словник Порожніє замах води даленіє пересторога часу Мов сіль перечислених руж ятриться зморшка саду Січень-червень 1997...
2. Михайло Григорів – Віч-на-віч І здогад снігу поясноє і глина доглядає у дереві і квітень ненадовго Січень-червень 1997...
3. Михайло Григорів – Весляр І далі (за димом) хтось спалює дим – безберегі краї заколоту землі нічиєї 1997...
4. Михайло Григорів – Вигнання без меж Прозорі шатра відслонюють непоквапливу повняву зауважень води незримі плем’я підростаючих ран – прорив безперебіжний...
5. Михайло Григорів – І зливи без мілин Вогні й вогні й вогні хворого дерева і ніхто не спиняється...
6. Михайло Григорів – У самоті проваль Вогні мов колір прохолоди мов злам у зливі...
7. Михайло Григорів – Сліди без слідів Течуть острови без порогу уздовж блукань пращі пустель уздовж ранків незаселені ранки...
8. Михайло Григорів – Над річкою увечері Мов силует води ЦЯ фраза на піску...
9. Михайло Григорів – Раптовість проминання Астигла бо квітка шукай без навколо...
10. Михайло Григорів – Відбитки за відбитком Принишкле полум’я мов залишки безмежжя Потойбіч співу лежить перерване віконце у звалищах вітрил Січень-червень 1997...
11. Михайло Григорів – Босі зерна У вузлі пагорбів шукають дерево якого не несли...
12. Михайло Григорів – Історія пасік І розкопано каміння І навперейми лиш хрускотіння бруньок зелене Січень-червень 1997...
13. Михайло Григорів – Суверенне зілля Невідворотність припливних берегів прикопує і найвищі послання самоцвітних одмін слова...
14. Михайло Григорів – Загарбання пісками Дедалі ширшає вікно без дерева навпроти...
15. Михайло Григорів – Безміри проминання Верхів’я весел тільки в облозі самих весел скорочують письмена безоглядного моря...
16. Михайло Григорів – У висоту дерев Зелені сховища письмен Зелена зваба пам’яті Зелені обшири відсутности Зелені риби смерку Січень-червень 1997...
17. Михайло Григорів – На рівні світань Мов покинуті числа – уламки обірваних вод І пташка звідусюди Січень-червень 1997...
18. Михайло Григорів – Відлуння чекань Літає мороз знімілих кораблів Хто покликав себе до сповідника?...
19. Слабошпицький Михайло – Передмова (Микола Руденко – знаний і незнаний) Слабошпицький Михайло – Передмова (Микола Руденко – знаний і незнаний) Два десятиліття відсутності в літературному процесі республіки, власне, цілковитого літературного небуття (його книжки було вилучено […]...
20. Марта Тарнавська – Сіль землі Як чумаки колись по сіль ішли від рідних хат і піль, хоч в серці туга, жаль і біль, – ішли у Крим – Так ми […]...
21. Марта Тарнавська – Вітер Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий, Вітер, що бризки піни несе в обличчя, вітер, що з далечіні до […]...
22. Семенко Михайль – Вітер Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. Вітер станув навшпиньки І нас […]...
23. Павло Мовчан – Вечір… Ніч Далечінь від світла тиха, спокій з півночі тече… Кущ ліщини ледве дихав – кидав краплі на плече… Я стояв лицем на південь, очі в темряві […]...
24. Марта Тарнавська – Травелог. Vae victis Торкнись заліза цих старих гармат: вони й твою перерішили долю. Тут монументи слави промовляють усмішкою іронії й погорди: для переможених немає місця, вимазують їх кров’ю […]...
25. Іван Франко – Пісня будущини Знов час прийде, коли з погорди пилу Ти отрясешся й ясною звіздою Засяєш людям, і підуть з тобою, Серця твою почують давню силу. Знов час […]...
26. Павло Мовчан – Сіль (З циклу “Відлуння війни”) Повноголоса, наче води, колись була, кохана, й ти; в очах світивсь широкий подив, вуста не знали гіркоти. Що ж сталось – […]...
27. Вірш Павла Тичини – Вітер з України Нікого так я не люблю, як вітра вітровіння. Чортів вітер! Проклятий вітер! Він замахнеться раз – рев! свист! кружіння! і вже в гаю торішній лист […]...
28. Леонід Кисельов – На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, як химернії квіти, На терасах дерев, На терезах дерев. На терезах […]...
29. Павло Мовчан – “Любов’ю за любов не всім і ти платив…” Любов’ю за любов не всім і ти платив і зненавистю теж не воздавав за зраду. На потім зберігав словник свій золотий, а вийшло – німоту […]...
30. Антонич Богдан-Ігор – Ранній вітер Крилатий вітер, дужий вітер, що зорі, листя й ластівки несе, сп’яняє серце. Ех, летіти в зелений квітень, в синь пісень! Піднявся день, мов олень з […]...
31. Євген Маланюк – Беатріче І знову зустріч. Це вже тричі У днях життя її зустрів. Тонке обличчя Беатріче Прозорий смуток загострив. Лани. Пшениця колосиста ничить. Широкий вітер лине злотом […]...
32. Павло Мовчан – Спасівка Вивертає вітер крону срібним сподом догори. У корінні сік холоне, медом виступа з кори. Камінь вивернувся сподом і обличчя оголив, капає смола з колоди, що […]...
33. Перебийніс Петро – Рідна мово, зелена діброво! Рідна мово, зелена діброво! Чую пісню твою запашну. Ти квітуєш пелюстками слова у морозних димах полину. Все бувало: несито і ласо двоголовий хижак позирав. Кров’ю, […]...
34. Олекси Стефановича – Просто. Не йти праворуч Просто. Не йти праворуч Ані ліворуч – ні. Хай лише вітер поруч, Вічний сурмач борні. Вітер, що хмарі – в груди, – В груди, в […]...
35. Оксана Лятуринська – Волинські буколіки У луках гра сумна сопілок. Хіба пашня зросла безсило? Чи між пшеничних, житніх піль вродились колоси сліпі? Чи корінь вітер-сонце сушить? Чи не справдився сон […]...
36. Микола Вінграновський – Наїлися шпаки снігу Наїлися шпаки снігу – співать перестали. До шпаківень, а в шпаківнях вітри ночували. Один вітер – Вітер Грудень, другий Вітер Січень. Третій Лютий, льодом кутий, […]...
37. Микола Руденко – Передчуття прози О Господи! Чи думав я колись, Що із благаннями звернусь до неба: Мене до прози повернути треба, Бо нерви вже вугіллям узялись. Молюся, Боже, на […]...
38. Леся Українка – Відгуки Пролітав буйний вітер над морем, По безмірнім, широкім просторі; Білі хвилі здіймались високо, І знялися од вітру ще вище, Загукали, як військо вороже, Заглушили вони […]...
39. Павло Мовчан – Балада про Івана однорукого Дощі оновлення на древню ораницю, і пам’ять сонця у вузлах пшениці, і щедрий зір – на сховки, на притулки – світ осягає, нібито шкатулку. Там […]...
40. Антонич Богдан-Ігор – Закінчуючи Хто ж потребує слів твоїх? Чи той, що важить хліб і сіль, чи той, що відсотки рахує, чи той, що у безсонну ніч бунтарські зазиви […]...