Вірш Павла Тичини – Вітер з України

Нікого так я не люблю,
як вітра вітровіння.

Чортів вітер! Проклятий вітер!

Він замахнеться раз –
рев! свист! кружіння!
і вже в гаю торішній лист –
як чортове насіння…

Або упнеться в грузлую ріллю,
піддасть вагонам волі –
ух, як стремлять вони по рельсах, .
аж нагинаються тополі!..

Чортів вітер! Проклятий вітер!

Сидить в Бенгалії Рабіндранат:
“Нема бунтарства в нас: людина з глини”.
Регоче вітер з України,
вітер з України!

Крізь скельця Захід мов з-за грат:
то похід звіра, звіра чи людини? –
Регоче вітер з України,
вітер з України!

Чортів вітер! Проклятий вітер!

Він корчувату голову з Дніпра:
“Не ждіть, пани, добра:
даремна гра!”

Ах,
нікого так я не люблю,
як вітра вітровіння,
його шляхи, його боління
і землю,
землю свою.

18.IV.1923



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 4,00 out of 5)
Вірш Павла Тичини – Вітер з України вірш.