Вогні
мов
колір прохолоди
мов злам
у зливі
Схожі вірші:
- Михайло Григорів – І зливи без мілин Вогні й вогні й вогні хворого дерева і ніхто не спиняється...
- Михайло Григорів – Віч-на-віч І здогад снігу поясноє і глина доглядає у дереві і квітень ненадовго Січень-червень 1997...
- Михайло Григорів – Весляр І далі (за димом) хтось спалює дим – безберегі краї заколоту землі нічиєї 1997...
- Михайло Григорів – Вигнання без меж Прозорі шатра відслонюють непоквапливу повняву зауважень води незримі плем’я підростаючих ран – прорив безперебіжний...
- Михайло Григорів – Словник Порожніє замах води даленіє пересторога часу Мов сіль перечислених руж ятриться зморшка саду Січень-червень 1997...
- Михайло Григорів – Історія пасік І розкопано каміння І навперейми лиш хрускотіння бруньок зелене Січень-червень 1997...
- Михайло Григорів – Сліди без слідів Течуть острови без порогу уздовж блукань пращі пустель уздовж ранків незаселені ранки...
- Михайло Григорів – Над річкою увечері Мов силует води ЦЯ фраза на піску...
- Михайло Григорів – Раптовість проминання Астигла бо квітка шукай без навколо...
- Михайло Григорів – Відбитки за відбитком Принишкле полум’я мов залишки безмежжя Потойбіч співу лежить перерване віконце у звалищах вітрил Січень-червень 1997...
- Михайло Григорів – Босі зерна У вузлі пагорбів шукають дерево якого не несли...
- Михайло Григорів – Суверенне зілля Невідворотність припливних берегів прикопує і найвищі послання самоцвітних одмін слова...
- Михайло Григорів – Загарбання пісками Дедалі ширшає вікно без дерева навпроти...
- Михайло Григорів – Безміри проминання Верхів’я весел тільки в облозі самих весел скорочують письмена безоглядного моря...
- Михайло Григорів – Поверхні форм Із сухої світлости речей сіє вітер сіль погорди...
- Михайло Григорів – У висоту дерев Зелені сховища письмен Зелена зваба пам’яті Зелені обшири відсутности Зелені риби смерку Січень-червень 1997...
- Михайло Григорів – На рівні світань Мов покинуті числа – уламки обірваних вод І пташка звідусюди Січень-червень 1997...
- Михайло Григорів – Відлуння чекань Літає мороз знімілих кораблів Хто покликав себе до сповідника?...
- Мозолевський Борис – На самоті Гуляю по Донеччині. Ти плачеш десь? Пусте! Світи мої заклечані В зелене й золоте. Де рус із половчанином Виходили на прю, Тендітні донечаночки Впливають у […]...
- Слабошпицький Михайло – Передмова (Микола Руденко – знаний і незнаний) Слабошпицький Михайло – Передмова (Микола Руденко – знаний і незнаний) Два десятиліття відсутності в літературному процесі республіки, власне, цілковитого літературного небуття (його книжки було вилучено […]...
- Кацай Олексій – Миттєкрай У венах кров застигла наче в дроті мідь і мармуровим світлом лиця оповиті завмерлі навіки по різні боки миті себе знайшовши врешт у всесвіті століть […]...
- Дмитро Загул – Перший мій погляд Мій перший погляд дитячий На заграву сонця впав, І промінь яскраво-гарячий Мої очі вперше скупав. Горіли вогні червоні В чоловічках моїх очей, І сонця рожеві […]...
- Герасим’юк Василь – Літа душа, немов лоша у зливі Літа душа, немов лоша у зливі… Куди ж тобі, маленьке і дурне! Ніхто не перебув ці смуги сиві, ніхто й своєї втіхи не збагне. Хоч […]...
- Герасим’юк Василь – Дома прокинувся. Сніг Дома прокинувся. Сніг. Вівці озвалися сиві. В сяйві стоїш, як у зливі. Хто тобі допоміг? Може, те джерельце на млаці, що скочило із ночі у […]...
- Іван Драч – Тихий етюд Що несеш мені в тихому імені, В зливі кіс, перевитій, важкій? Що нашепчуть вуста твої стримані Несповитій тривозі моїй? Чи над каннами над пломенистими, Де […]...
- Семенко Михайль – Пастель Блакитні бухти береги І смілість падаючих скель – Як простяглася навкруги Ця моря синього пастель. Хтось плями легко розкладав Рукою дивного стиліста І колір синій […]...
- Емілі Дікінсон – Розжеврілі загадки (1) (в перекладі Марти Тарнавської) Nelly Sachs Gl? hende R? tsel (1) (Diese Nacht…) Цієї ночі пішла я в темну бічну вулицю за рогом. Там тінь моя лягла мені в […]...
- Павло Мовчан – Зупинка Вже дихають вирієм крила лелечі, і тінь прохолоди все довше лежить у тебе в ногах. І згинаються плечі, так наче поважчала неба блакить. В сусідськім […]...
- Павло Мовчан – “Не барвиться, перецвіта…” Не барвиться, перецвіта навкружниця у колір диму, і накривають хатній дах дерева крилами прудкими. І місять листя, наче глину, бо чути: ноги шелестять, і на […]...
- Олена Теліга – Не треба слів “Не треба слів. Хай буде тільки діло. Його роби – спокійний і суворий, Душі не плутай у горіння тіла, Сховай свій біль. Стримай раптовий порив”. […]...
- Олена Теліга – Сучасникам “Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби – спокійний і суворий, Не плутай душу у горіння тіла, Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”. […]...
- Тодось Осьмачка – Під Київ старий Під Київ старий незглибимая ніч Прийшла непомітно степами – І тисячі в воду запалених свіч Поділ перекинув стовпами. І знизу безодня й безодня вгорі Із […]...
- Віслава Шимборска – Дехто любить поезію (в перекладі Марти Тарнавської) Wis? awa Szymborska Niekt? rzy lubi? poezj? (Niekt? rzy…) Дехто – тобто не всі. Навіть не більшість всіх, але меншість. Не рахуючи шкіл, де є […]...
- Мозолевський Борис – Портрет в червоному Я люблю тебе в червонім. Срібні чайки понад морем. Я люблю тебе в червонім! – Божевільний злет брови. У безобрійних зіницях Пролітають дикі коні, Пролітають […]...
- Оксана Лятуринська – Ліси ловитв! Опійні ночі! * * * Ліси ловитв! Опійні ночі! Звір затремтить, птах затріпоче. Непевен час ані барліг, ані відбочини доріг. Вогні запалять хтиво очі. Хижак напружиться, і […]...
- Кацай Олексій – Планета дощів Або вірш без початку та кінця Гойдався тиші дивний щем вдяглись рослини в колір меду мовчав комп’ютер і дощем доїлася корова неба Ледь ремигала вітерцем […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Золотоморе Йде дощ малин. Племена бджіл шаліють. Струни світла поторгані. Приїхали посли з золотоморя. Квартет долонь – два спутані акорди. Мряки мітли. В червоний ягід дощ […]...
- Павло Мовчан – “Вечірня мідь води лункої…” Вечірня мідь води лункої повітря плющила тверде, і хвилями мінився колір – на золоте і молоде. І чайка з кратера блакиті випурхувала камінцем, повітря тріскалось […]...
- Дмитро Павличко – “Твоя душа звіздаста і смаглява…” Твоя душа звіздаста і смаглява, Як ніч, що світер віхоли зняла. Твоє волосся пахне, як отава З-під скатерті різдвяного стола. В моє житло ти з […]...
- Семенко Михайль – Пейзаж Вечір охоплює далі неясні Гори окутує в сині серпанки Тони прозорі сухі і безстрасні Плинучий в сутінь спів колисанки. Над річкою легіт торкається скла В […]...