Марта Тарнавська – Вітер

Вітер, солоний вітер,
що хмарить обрій,
вітер, що пахне літом,
п’янкий і добрий,

Вітер, що бризки піни
несе в обличчя,
вітер, що з далечіні
до моря кличе,

Вітер, що пестить тіло –
гарячу бронзу,
вітер – рибалка смілий,
надморський бонза,

Вітер, чайок квиління
і шуму повен,
вітер, немов весіння
бурхлива повінь,

Вітер, що ніжно пестить
волосся в хустці,
лине, мов перелесник,
мені назустріч.

1958



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)
Марта Тарнавська – Вітер вірш.