Павло Мовчан – “Сонце з круга зійшло і червоністю…”

Схожі вірші:

1. Микола Руденко – Знову сонце зійшло Знову сонце зійшло, День прибув… Як мене не було, Де ж я був? Мабуть, жив у зорі – В напівсні; Чи в дубовій корі, Чи […]...
2. Павло Мовчан – Весняне сонце Тепер навіщо, сонце, ніжності? Немов й не ти мене ізрадило. Відчутні весняні розбіжності, сумні твої денні оглядини… Смолисті пальці позлипалися, волосся круто пересолене, п’явки очей […]...
3. Павло Мовчан – Глибина кристалу Почварний грім. І розтин блискавиці. Німіння попелу, в якому колісниця виглиблює ненадовго свій слід, за хвилю об’їжджаючи весь світ. При спалахах розламується лід, по тріщинах […]...
4. Павло Мовчан – Плин Не чую часу течію, не помічаю, бо не хочу, хоч розторочують мою плоть нитяну щодня, щоночі… Та нитка рветься – на краю затягся вузол заполочний. […]...
5. Павло Мовчан – Золоті копальні На заході скарби золочені вогніють, їх щойно добули з копалень літніх днів; жарини ластівок, в повітрі безліч ліній прокресливши, згасають в осмерклій глибині. Скресають плями […]...
6. Микола Вінграновський – Що робить сонце уночі Що робить сонце уночі, Коли у лісу на плечі Тоненька зіронька сидить, – Що робить сонце? Сонце спить. Що робить місяць по ночах, Коли земля […]...
7. Павло Мовчан – Снігопад Снігу, снігу по саме серце, по самий віддих. Го-го-го-го… Білі гнуздечки – на чорні очі, Тихі копита – по губах. В полотняній сорочці, з полотняним […]...
8. Павло Мовчан – На райдузі по Україні Несуть дівчата просту хлібину, Рожевий хліб, на зорях спечений. Пахне всесвітом і руками жіночими. Пахне болем, думками Тараса, Пахне стріхою і дощами, Мій круглий хлібе, […]...
9. Леся Українка – “Ой високо сонце в яснім небі стало…” Ой високо сонце в яснім небі стало, Гаряче проміння та й порозсипало, По хвилях блакитних пливе човен прудко. От і берег видко! прибули ми хутко. […]...
10. Павло Мовчан – “В гіпс відлилося, захололо…” В гіпс відлилося, захололо минуле, що було – ніколи!.. Якийсь рубець, якась там згадка, що від випадку без порядку в тобі, якому ні початку, ні […]...
11. Микола Вінграновський – Заходить сонце. Сніг іде Заходить сонце. Сніг іде, І серце на ніч місце мостить, І на ніч сон йому іде Через мости та через мости. Лягають спати горобці Із […]...
12. Павло Мовчан – Задавнений голос Рот, закоркований землею, вже не звелить іти вперед, прямішають шаблі сталеві, а цвяхи й гудзі металеві вглибають в землю для прикмет. Хто в час був […]...
13. Павло Мовчан – Відлуння (“Йдуть дощі неситі…”) Йдуть дощі неситі на сніги нечисті, не згадаю гадки і не змислю мислі. Збавлене чи збуте, стерте чи забуте, березень минувся чи прожився лютий? Зменшується […]...
14. Дмитро Загул – Ранкове сонце Ранкове сонце – серце моє, – Дзеркальна глибінь тепла. З прозорим ранком воно встає… І гляньте! Імла втекла! Вам не чужа моя душа, – В […]...
15. Павло Мовчан – За мотивами “Ворона” Едгара По Переінакшив все минуле: тепер тебе там не було. Був гайворон замість зозулі, та й то лише з одним крилом. Був степ, напоєний вітрами, і спис, […]...
16. Вірш Василя Симоненка – “Минуле не вернуть…” Минуле не вернуть, не виправить минуле, Вчорашне – ніби сон, що випурхнув з очей. Як луки навесні ховаються під мулом, Так вкриється воно пластами днів, […]...
17. Павло Мовчан – На спадку вечора Не віддзеркалює вода уже ні хмар, ні птахів. І сонце, випавши з гнізда, вниз покотилось з даху. Перехилились голоси- аж мур небесний тріснув, та з […]...
18. Павло Мовчан – Єдине Єдиний простір, що на все життя, єдиний світ, який ти іменуєш; збігається в єдине почуття любов і зненавидь, що у тобі нуртують. Кров глибшає, хоч […]...
19. Василь Стус – Ось вам сонце, сказав Ось вам сонце, сказав чоловiк з кокардою на кашкетi I витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, вiн зробив кiлька ступнiв праворуч, носаком […]...
20. Павло Мовчан – Безмежжя Понаджений прихильністю снігів, ошуканий, спонукуватий криком, він відчував себе рівновеликим безмежності, відбитій в люстрах днів. Слід залишав і думав: наповічно, але вода ішла йому навстрічно, […]...
21. Павло Мовчан – Спасівка Вивертає вітер крону срібним сподом догори. У корінні сік холоне, медом виступа з кори. Камінь вивернувся сподом і обличчя оголив, капає смола з колоди, що […]...
22. Павло Мовчан – “На схилку дня яскравіша зелене…” На схилку дня яскравіша зелене, зіркіша погляд і гостріша слух, прожите відступається від мене, майбутнє визначає новий круг. Пожовкле листя – це уже минуле, і […]...
23. Павло Мовчан – На старому порозі У сутемках я слухав власні кроки – горбатий шлях щомиті підстрибав, в підошви жбухав порохом глибоким, немов відбитки руху добирав. І храпко розчахнулись хатні двері, […]...
24. Павло Мовчан – “Реалізується прощання…” Реалізується прощання, і зосереджується біль до спазматичного мовчання у серцевині, у тобі… Роз’ятрюю, як рану, губи, добувши звуки з глибини, мов згустки крові: лю-ба, лю-ба… […]...
25. Павло Мовчан – “Година припливу до скроней шаленої крові…” Година припливу до скроней шаленої крові, година безглуздя, година конання з кохання, коли ти крізь серце пронизуєш голку метрову і кров витискаєш крізь рану під […]...
26. Микола Вінграновський – На могилі стояло сонце На могилі стояло сонце – Тіні… Жабенятко у світ дивилось Тихо. Зозуленя собі слів шукало Тонко. Біля трав у степу звучала Тронка… 1954...
27. Павло Мовчан – “Поволі, по хвилі весь час відхлинає минуле…” Поволі, по хвилі весь час відхлинає минуле, а лінія долі все глибше долоню січе, а без ліку птиць у тобі, загніздившись, поснуло, обтяживши пам’ять, як […]...
28. Вірш Ліни Костенко – Затінок, сутінок, день золотий Затінок, сутінок, день золотий. Плачуть і моляться білі троянди. Може це я, або хто, або ти ось там сидить у куточку веранди. Може, він плаче, […]...
29. Павло Мовчан – Нічний дух І кануло, і догоріло, слід, наче рану, затягло, і тільки хмара скров’яніла важке заносила крило над небокраєм, над селом, де шлях іще пашів теплом, а […]...
30. Павло Мовчан – Моє вікно Моє вікно. Перекреслене рамами. Обплетене вітами яблунь, обліплене листям. Воно з шматками блакиті склом облите. На ньому, мов шаблі, танцюють блискавки дзвінколезі. Йому належить через […]...
31. Олесь Гончар – Скільки днів уже Скільки днів уже, скільки ночей Доводиться нам не спати. Під нами, як Ноїв ковчег, Дриготять і гудуть Карпати....
32. Павло Мовчан – Я сам пройшов крізь себе Оманливий цей сніг біліє вже укотре? – Весна не за горою! – укотре я кажу? Одноманітне все й на білощі щедротне – сріблиночки в очах […]...
33. Павло Мовчан – Листок (З дитячих спогадів) (З дитячих спогадів) Між білим небом та землею гіллям назубився гайок, і сніговою течією прибило висохлий листок. Упростяж глянув: білим-біло… Лиш проступили реп’яхи, так, мов […]...
34. Павло Мовчан – Наприклад, дерево Дуб-небодержець взеленив повітря і наслухає, як кружеля земля на корені. Чи ж під стопою рухається й світ? І по слідах народжується камінь? …Ой ти, любий-перебірничку, […]...
35. Павло Мовчан – “Біло-рожеве на синьому тане…” Біло-рожеве на синьому тане і розмиває віт чорноту. Вростки айви, мов розтулені рани, у забутті п’ятикутно цвітуть. Рани весняні бджоли лікують, біль замовляючи гудом своїм. […]...
36. Дмитро Павличко – “Сонце намальоване циноброю…” Сонце намальоване циноброю, На вітрилах вечора пливло. В золотій спечаленості обрію Ти світилась, як небесне тло. За зорею рідною й далекою Ти тужила на моїм […]...
37. Павло Мовчан – Порох В крупинці кожній – прах життєвий; і перехрестя всіх віків в істоті кожній, в кожнім дневі вся сума проминувших днів… і порохів… Минулого не підрихтуєш […]...
38. Павло Мовчан – Кільця О здичавілий дзвін серед зів’ялих дзвонів! У скроні кров’ю б’єш, як серце на бігу! Чи вигук з губ зірвавсь, чи, може, так холоне мальована луна […]...
39. Леонід Кисельов – І мати молода, і сонце юне І мати молода, і сонце юне, І в неї на колінах немовля. В прозорому повітрі, наче струни, Гудіння оксамитного джмеля. Прислухаюсь – співає колискову, Не […]...
40. Вірш Тараса Шевченка – Із-за гаю сонце сходить Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить. По долині увечері Козак смутний ходить. Ходить він годину, Ходить він і другу. Не виходить чорнобрива Із […]...