Павло Мовчан – “Не барвиться, перецвіта…”

Не барвиться, перецвіта
навкружниця у колір диму,
і накривають хатній дах
дерева крилами прудкими.
І місять листя, наче глину,
бо чути: ноги шелестять,
і на березову бантину
саджають діти каченят.
Глибшає річищем ріка
під повстю сизого туману,
і в житла спокій затіка
дрімотою – безперестанно…



Павло Мовчан – “Не барвиться, перецвіта…” вірш.