Микола Вінграновський – Лошиця нюхає туман

Лошиця нюхає туман,
З туману пахне їй туманом
І видно: з-за туману тьмяно
Зіходить місяць-молодан.

Перепочинює ріка,
Холодне злизує каміння,
І тупотить з-під лошака
Невидиме туманне кіння,

Стримить ляковищем в траві,
Ірже квитком аерофлоту,
І людство – мертві і живі –
Осідлує свою кінноту,

І пересріблюється стан,
Перепоблискують народи,
І темно-пурпурово сходить
З-за серця місяць-молодан!

1978



Микола Вінграновський – Лошиця нюхає туман вірш.