Микола Руденко – Туман, туман

Туман, туман… Як бинт до гнійних ран.
Чи сонце вигляне хоча б у травні?..
Коли на вишки падає туман,
Ми з вільним світом майже рівноправні.

Що розпогодиться – нема приміт
В газетній сліпо зверстаній колонці.
А де він є сьогодні – вільний світ?
Мо’, на Юпітері або на Сонці.

Всміхаєтесь? Якщо немає крил,
То й ангел навіть – лиш мураш, не птиця.
Живі світи не на один копил –
Вони є там, де вам і не присниться.

Земне життя – то є одна із форм.
Жорстока форма. О, яка жорстока!
Краса, що припадає нам до ока –
Це, виявляється, для когось корм.

Давно земля мене оцим пече –
Тут лиха і кривавих справ без ліку…
Сідає голуб на моє плече –
Бо добре знає: віджену шуліку.

18.04.1981



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Руденко – Туман, туман вірш.