Микола Вінграновський – Щока та тінь, та тінні очі

Щока та тінь, та тінні очі,
І ми самі на самоті…
І дощ цілує опівночі
Кульбаби очі золоті.

Десь кінь ірже – його не чути,
Десь хтось іде – його не знать.
Тебе любити – не збагнути,
Прощанням щастя доганять…

Не все те є, що мало бути,
Бо й щось до нас було-збуло.
Але в кульбабі дощ забутий
І зуби білі, мов різдво.

На віки вічні і назавтра,
Як і на вчора, як тепер,
Як мерзлу землю гріє ватра, –
Доки в землі я не помер.

1979


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Вінграновський – Щока та тінь, та тінні очі вірш.