Микола Вінграновський – Позахолодало на ріллю

Позахолодало на ріллю,
На ріллю, де енко-єнко-венко-,
Подивилось небо крізь зорю,
Як морозить хвилю морозенко.

Повідтуманіли береги,
Понанахилились обереги,
Глянули з-під інею луги,
Як вставає місяць обережний.

Літові далеко до дощу,
Перевито золото туманом,
Ще далеко – здрастуй – не пущу! –
І вікно виглядується тьмяно.

Я тобі казав і говорю –
Наче я не – енко-єнко-венко-…
Подивилось небо крізь зорю,
Де морозить хвилю морозенко.

1975


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Вінграновський – Позахолодало на ріллю вірш.