Дмитро Павличко – “Твоїх долонь сяйлива лодь…”

Твоїх долонь сяйлива лодь
Несе в космічному просторі
Моєї мислі дивну плоть,
Мов блиск вітрильника на морі.

А на землі, як ночі сміх,
Пожежа в лісі заряхтіла:
То іскри дотиків твоїх
Звіває вітер з мого тіла.



Дмитро Павличко – “Твоїх долонь сяйлива лодь…” вірш.