Криничний день як для почину
відкрив джерела ворухливі,
і вісник сонячної зливи
квапливо крила золотив.
Поклавши відтінь самоти
на тихе лоно полонини,
світ прокинувсь:
без дударів і без трембіт,
лиш тихошепітний політ
вірла, змалілого в краплину,
і світло, світло без упину,
і сонцеявлена людина,
що творить собі інший світ.
Біжать від неї у недеї,
в провали, в хащі – хижаки,
і смичуть олені з руки
стеблини, як зелені шлеї.
Відкритий погляд на всі боки,
і обрій викругливсь в нулі,
обручкою затис шпилі
і людські помисли високі.
Впаде співанка, як п’ятак,
і піде в звори каруселить,
удариться об ребра скелі,
мов риба, спіймана у сак.
Вівчар урочисто, мов жрець,
з колиби вийде і погляне
на руно золотих овець,
що в небо котять валунами.
І свіжоусто, мов ручай,
флояра видмуха косицю,
де буде росяна печаль
живосріблясто ворушитись.
А пес, наструнчений на лапах,
проливши на траву язик,
складе з дрібних пісенних крапель
душі проясненої крик…
Що то за день, де все відкрито,
де видко плай до таємниць,
де долілиць схилилось літо,
п’ючи себе з мілких криниць?
Що то за день, де все примітно
і де розчулений граніт
викочує суниці в світ,
наповнені серпневим вітром?
Невже позавтра буде так,
Чи, може, все в другій обслоні?
Дай, літо, глянуть на долоню,
щоб вичитать таємний знак.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Павло Мовчан – “Заднився день, і слух навикло…” Заднився день, і слух навикло перебирає зерня слів, за іскрами дими безликі випурхують із димарів. І світло свідчить про звичайне, очам перечачи на зло, і […]...
- Вірш Ліни Костенко – Осінній день, осінній день, осінній! Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! – та […]...
- Павло Мовчан – “Був день – пам’ятаєш плазучого змія?..” Був день – пам’ятаєш плазучого змія? – виткий, холодкавий, похітливий весь. Імення твоє було інше, Маріє, а клен той же самий – він знову воскрес. […]...
- Павло Мовчан – “В день молодого сонця, коли в росі трава…” В день молодого сонця, коли в росі трава й під голову лежачу вода не підплива, коли очима в’яжеш повітря у вузли, усі свої похибки безжально […]...
- Павло Мовчан – День запилення сосон Так довго тривав цей прояснений день, день зміщення часу, запилення сосон, який був можливий отут – більш ніде, день сонця й вітрів безголосих. І буйволи […]...
- Павло Мовчан – “Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє…” Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє, судомлячи гілки, розчахнута верба, і срібний літачок у небі ледве мріє, і ковза синя тінь по сонячних горбах. По сонячній […]...
- Павло Мовчан – З ночі в день і навпаки (З циклу “Музейні експонати”. Вдивляючись в малюнки Гойї) З’ява свавільна, нічна, самородна, нащо щоночі приходиш у сон, ще полишаєш у грудях холодних крицю чи танучу […]...
- Богдан Лепкий – Осінній, сірий день Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки І вітер у корчах дивними голосами За літом плаче. З зимна терпнуть руки, Сміх, радість і життя мадрують […]...
- Павло Мовчан – “І день навстежень, і очі – розкриті на безмір…” І день навстежень, і очі – розкриті на безмір… Були ж ми, були, ой, як світ, широчезні. І в злеті крильми черкали об стелю, і […]...
- Павло Мовчан – Вже день затулений березою Вже день затулений березою. Яка навстіжність! Ніч близька, і рогозою жовтолезою узброїлась моя рука. Не підпущу, хай крик відкотиться! Поставлю свічку на поріг… Та в’яже […]...
- Павло Мовчан – “Сріблясті ланцюжки води…” Сріблясті ланцюжки води звисали з стріх і дзеленчали, і тупо блимала лопата в кутку сіней. Ручай калюжив через двір і важко, майже неможливо, було робить […]...
- Павло Мовчан – “Посланче осені, день многодарний…” Посланче осені, день многодарний, з просині дивишся поглядом карим: в річці глибокій світиться свічка, в нурти відкривши браму відвічну. Там у глибинах нижу кілечка – […]...
- Павло Мовчан – Осінній день В блакитнім храмі дня, де все доцільно-чинне, небарвиться, линя оздоблення рослинне; і сиплеться тинька, і пада позолота, і пишнота зника, мов увійшла скорбота, – і […]...
- Павло Мовчан – День дощовий Тлумом тиснеться дощ у ворота, і від тиску паркан аж гуде, облітає, сплива позолота, іржавіє облуплений день… Обплітаючи раму руками, відлітаєш на повен свій зріст: […]...
- Павло Мовчан – “День риштований шелестом лісу…” День риштований шелестом лісу – підіймаєшся вгору, аж очі холонуть, і рука розгортає єдвабну завісу, навивається шовк на долоню. Як все видно: ясна на осонні, […]...
- Павло Мовчан – Біля межового каменю В якого дерева мені питати тіні? Із джерела якого воду пить? Я в затінях поплямував сумління, а серце, як розпечене, горить… Ні попуску, ні пільги, […]...
- Павло Мовчан – Гуцульський малюнок День наваливсь: під тиском світла повигинались вікна. День пхавсь у колибу, День натискав з усіх боків. І вже на сонячних канатах Балансували в світ смереки. […]...
- Василь Стус – День величався і пишався День величався і пишався. Ми ж, двоє піших пішаниць, упали в небо горілиць, а світ, немов горіх, розпався. I вже ні неба, ні землі – […]...
- Дмитро Загул – “Як душа до душі заговоре…” Як душа до душі заговоре Про далекий і страчений рай, То здригаються скелі і гори, І змовкає журливий ручай. Вони знають той смуток душевний, Що […]...
- Павло Мовчан – День листопаду Ой одлинь, одлинь, хвилинна гіркота: та ж солод роздають по крапельці із річки, і хилиться листком гречаний запах свічки до уст тобі, до ніг, де […]...
- Дмитро Загул – Наш день Наш день – як маків цвіт, Що сок його – отрута… Кувались наші пута Не дні, а тисячу літ. Наш день – як маків цвіт: […]...
- Павло Мовчан – Межі Зіпнувсь на пагорб – крутогляд широколано простелявся, і жайвір літо звістував – на мідяну струну низався. Рука спроквола тінь несла, коли поля благословляла і вруна […]...
- Павло Мовчан – Взаємне віддзеркалення Тебе я всюди, світло, бачив летючим, ніжним та гарячим. У шибку ночі лунко стукав, порізавши об неї руки. Ти ж, розгубивши пір’я біле, від мене […]...
- Павло Мовчан – “Промкнулося світло і впало на світле – ясне…” Промкнулося світло і впало на світле – ясне, а зверху осоння яріло зелене; зітхання злетіло, засвічене днем, немовби душа відлетіла від мене. Цей день промине… […]...
- Павло Мовчан – Дидактичне Світ неубутний, новий повсякчасно; у ньому все доцільне, що прекрасне. Закон один панує всевладущий, єднаючи повітрям усяк сущих, даруючи неспокій, супокій усякому по висоті надій, […]...
- Павло Мовчан – “Над полем шепотінь, над полем шелестінь…” Над полем шепотінь, над полем шелестінь спрозорене крило поволі лебедіє. Чим далі йдеш на схід, тим довша стає тінь, і золоте литво поволі мелють вії. […]...
- Микола Хвильовий – “Підвівся день. Уперся в небо” Підвівся день. Уперся в небо. Зітхнув так сонячно на світ, Пролляв червоною фарбою На сірий тоскний краєвид. Чи кров’ю, може? Може, кров’ю? Але життя горить […]...
- Павло Мовчан – “В утечищі скорбот зимових…” В утечищі скорбот зимових, тонким прошившись ручаєм, спостерігаю, як з намови слухняний корінь воду п’є, хоч тліє в стовбурі сухому іскрина, скрита палієм. Пророцтва сонця […]...
- Павло Мовчан – “Опізненим цвітом будяк прозвіщає про літо…” Опізненим цвітом будяк прозвіщає про літо, про те, що давно розпорошено вітром; зажди, це ж ти сам пороздмухував листя і хмари, як пух, розпустив волокнисті. […]...
- Павло Мовчан – Кілька здряпин на дні казана Ти поряд ніби Бог, і ніби Бог – далеко… Покинутий давно, та не забутий, ні… Вертаємось з життя, немов прочани з Мекки: знесилені тіла та […]...
- Дмитро Павличко – “Був день, коли ніхто не плаче…” Був день, коли ніхто не плаче, Був ясний день, як немовля. Та я здригнувся так, неначе Твоє ридання вчув здаля. Я знаю – ти не […]...
- Марта Тарнавська – Над синім океаном Над синім океаном зустрінемося рано, як вийде сонце на обрій. Послухаєм, як море із берегом говорить, чи день віщує нам добрий? Чи чуєш: немов хтось […]...
- Павло Мовчан – “Коли щезало запинало…” Коли щезало запинало, то вимальовувався світ: мідяно-блискітне кружало на чорнім павутинні віт. І щиро різьблений листок, як тло для спогадів про літо, і вітром вибитий […]...
- Павло Мовчан – Меч та шолом (З циклу “Музейні експонати”) Нахилитались під вікном березові сережки – збіга по стовбуру вапно, і білить до-овгу стежку. Її не перечорнить тінь, не перекреслять води […]...
- Марта Тарнавська – “Сонцерадістю день налито…” Сонцерадістю день налито: світ воскрес з кам’яного сну. Наче книга, душа розкрита: зустрічаю нову весну. Знаю: дощ іде смертоносний, що залишить на серці знак; знаю: […]...
- Микола Хвильовий – В дощовитий день Дощовитий день пітьмою накривався І плазував туди-туди, в кубло, І в спину встромлено нахабному ворязі Раптове сонячне жало. Сорочка зараз не співає, І лише згадую, […]...
- Павло Мовчан – “Ні змістом образу, ні висотою звуку…” Ні змістом образу, ні висотою звука тебе не визначить, не вичитать зі слів, кут розімкнути, розломивши руки, зір розчахнути широчінню днів… О про-сто-ро-бла-га-бла-ки-бо-лю-ча… самовагома… ніби […]...
- Павло Мовчан – Земні дарунки В безтурботному дозвіллі день проходить… і життя… Райські яблука дозрілі рвеш без страху-каяття. Знехотя губами ловиш ягід китицю вабку і напоєм яблуковим (що в тоненькому […]...
- Павло Мовчан – Шипшини кущ Все висохло, все одмінилось в глину. Улігся порох літній на стежині. У камінців посохли корінці, сухий ручай запікся на щоці. І тінь руда, мов курявна […]...
- Олена Теліга – Сонний день Безтурботність і світлий спокій… Сонний день всі думки придушив, Не шумлять дерева високі, Теплий мох підбирає кроки, І крім нас – ні душі. Мрії, спогади […]...