Червінні дні грибного духу
поволі скресли, без знаку,
торкнувшись легко тільки слуху
летючим шерхотом в листку.
З глибоких нуртовинь небесних
чи, може, з пам’яті – ураз
летке “курли” чомусь воскресло,
не розтривожуючи нас.
Ми вільно з хрупотом косили
студну осінню оболонь
й капусту вергали щосили,
що все просилась до долонь.
Ну що тут? Пахолодь, не більше,
терпкавий запах шелюжин.
І ніж, що ходить тим хутчіше,
чим менше білих головин.
І все улесливіше слався
широкий дим по низині,
і непомітно проминався
вогонь високий в далині.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- Павло Мовчан – Спалахи Стоять, немов після посвятства, дерева, світлі, мовчазні, і щедро роздають багатства сухій осінній стороні. Я і собі підставив жмені – хай капле золото й бурштин… […]...
- Павло Мовчан – Диптих про Лесю Українку 1. Біля хворого С. Мержинського Тане кружальце обличчя… Хай собі ходить, хто ходить боком попід дверима. Дух вогню однокрилий борсається в оливі. Де воно? Що […]...
- Герасим’юк Василь – Здалеку надходять Здалеку надходять. Із душі тихої – ще жовта й старовинна… Афин запах, потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки – чужі. Афин запах! Стільки […]...
- Павло Мовчан – “То бите скло блищить на вербах, медом митих…” То бите скло блищить на вербах, медом митих, і намистини світла стікають з павутин. Не все ще, ні, не все тобою пережито: зостались довгі ночі […]...
- Павло Мовчан – За мотивами “Ворона” Едгара По Переінакшив все минуле: тепер тебе там не було. Був гайворон замість зозулі, та й то лише з одним крилом. Був степ, напоєний вітрами, і спис, […]...
- Павло Мовчан – У лузі Росою поглиблена пахолодь м’яти, високий туман поснував береги, де мнуть живокіст безшелесні лошата, роздмухані в лет – з молодої снаги. Чому це не спиться під […]...
- Павло Мовчан – Осінній вільшанський краєвид Зійшло, непам’яттю розмилось вчорашнє, літнє, нетривке, і пахолодь заповістилась, і покотилось упівсили на води, на гілля гінке, збезважене таке, легке. На ниви щедро спорожнілі, на […]...
- Павло Мовчан – На воді Виводить місяць сині тіні на шир, торовану удаль, а довкіл тебе білопінно ласкавиться лунка вода. Присвячуєш живкому плину свою тривогу і тепло, лягають хвилі полохливі, […]...
- Павло Мовчан – На узліссі Відхилялось чисте небо – жовтий полог йшов у літ, і світився в півня гребінь під вікном, як первоцвіт. Дивно нам сьогодні зранку вряд продмухувать шибки […]...
- Павло Мовчан – “Лишилося ще й нам від листопаду листя…” Лишилося ще й нам від листопаду листя. Догідливо шумлять дуби коло долонь, і гінко вироста під небо дим стеблистий, де одинокий птах навічно захолов. О […]...
- Павло Мовчан – “Втягнувши голову у плечі…” Втягнувши голову у плечі, ввібравши у зіниці зір, я наслухав, як суне вечір, як тягне холодом із гір. Тремтить між пучками стеблина, і дрож проходить […]...
- Павло Мовчан – Спростування Немов відкривсь очам назустріч лет метелика протяжна радість затяглась рубцем плівка повітряна відшарувалась геть і засвербіла роговиця: летючий хрест зір розпанахує та болем вже не […]...
- Павло Мовчан – “Десятки рук його ловили…” Десятки рук його ловили і навперейми, й навздогін, на землю кидали, щосили втискали гостряки колін… І тріснув шкіри шовк раптово, проникла в груди длань чиясь, […]...
- Павло Мовчан – Кульова блискавка Німий сурмач на постаменті відпровіщав нову добу, отвердли звивини цементні, і він мелодію забув. Хоч притискав до губ щосили свою облуплену сурму, та тільки бульбашки […]...
- Павло Мовчан – “Папір зіжмаканий…” Папір зіжмаканий, мов з мертвого обличчя маска, не білістю відстрахує, а м’якістю: не розрівнять його до чистоти дзеркальної… І не розтане він, і не повстане… […]...
- Микола Вінграновський – Під рябими кущами Під рябими кущами вухатими, Де стерня босі ноги коле, – Зайці котять передніми лапами По городах капусту в поле. 1964...
- Павло Мовчан – На захист дерева Щемить в душі та зрубана сосниця, кигиче їй бездомна синя птиця, прив’ялий запах вітру не втіша: болить душа! Сльоза не поспіша – прижурена ледь мерехтить […]...
- Павло Мовчан – “Над лугом птах диму маха…” Над лугом птах диму маха, перебарвлює трави, ширяє над ними, холоне над нами. Посизілі коні, як сльози, стоять в оболоні, плавкими медами з’єдалися наші долоні… […]...
- Павло Мовчан – “Твереза ясність літнього малюнка…” Твереза ясність літнього малюнка на холод вказує і не тужавість дня; схололі даленіючі відлунки пташина зграя в лісі доганя… В передчутті уже тремтить осика, і […]...
- Павло Мовчан – Єдиним рухом Утечище моє, прибіжище, криївко, бездомному мені незатишно і гірко, – як в полі полину, пожухлій бадилині, – в дводільній однині від літа і донині. Темніючи […]...
- Павло Мовчан – Історичні ремінісценції Ми йшли за водою урівень з водою вздовж річки-річанки, і хвилі ішли лугові, комишанки… І князь наш, вожатий, мечем розмикав всі загати, щоб вільно було […]...
- Павло Мовчан – Дерев’яне коло Навперестріч ішла ти, доле, аби здійснитися життям; та розминулись – і по колу і досі ходим – дні ж летять… А з поля літ ізнов […]...
- Павло Мовчан – Набравши води Війнула жовтизна і дзеркало криничне замислилось, немов відчуло глибину, і ти щось заспівав, та голос був незвичним: веселу починав, а вийшло на сумну… З чола […]...
- Павло Мовчан – Стара газета 1. Цей газетний портрет не страшний, а смішний: можна плюнуть на нього і стиснути в жменю. Взяв тирана за горло – щосили здушив – вирвавсь […]...
- Павло Мовчан – Зір (З циклу “Відлуння війни”) Зір не привласнює – голубить, зір випромінює тепло, і, багатіючи від згуби, не ділить на добро та зло ні обширів земних, […]...
- Павло Мовчан – І не оскаржив біль -О-о-о-о-й! – Стирчить, наче сучок, в повітрі вигук гострий; знеобачки наткнувсь та й розпанахав слух… Навіялось снігів, натік дощами простір, у горлі мови жар задмуханий […]...
- Павло Мовчан – “Спокусливець-змій, коліщатко гадюки…” Спокусливець-змій, коліщато гадюки, хвиляста потвора, біжучий вогонь – сопілка охрипла, і отвір широкий затулюю листям пониклих долонь. Мотузки окравок чи зашморг на горло, з смертельною […]...
- Павло Мовчан – День листопаду Ой одлинь, одлинь, хвилинна гіркота: та ж солод роздають по крапельці із річки, і хилиться листком гречаний запах свічки до уст тобі, до ніг, де […]...
- Павло Мовчан – Уривки з поеми про Т. Г. Шевченка 1. Висять налицини й забрала в моїй робітні на стіні, і ходить холод шестипалий угору й вниз по крутизні. Всещедрий Боже! Як обмислив своєю ласкою […]...
- Павло Мовчан – Жовтень Зрадив паву пісок ворушкий: буде пух в набивні подушки; буде сон, мов каблучка з руки, – коти-коть, золоті голівки… В мене люба – на лівій […]...
- Павло Мовчан – Не ятри зором часу Ці квіти літні – рани життя не доторкайся пучками і очі відведи не ятри ураз болючих зором а кольором квіток зір не роздряпуй не треба […]...
- Павло Мовчан – Знесилені хрести Всім прихисток давав у зубожілім тілі, та поділить тепла тілесного не міг… І родичавсь до всіх, хоч був осиротілим… Слухняно собі жив – не вибирав […]...
- Павло Мовчан – “За солодом у роті часто…” За солодом у роті часто ятриться гостро гіркота, зі світлом ходить тінь довгаста – знімає полум’я з гнота. Позмінно: надбаність – утрата, постійний борг, мінливий […]...
- Павло Мовчан – “Малинові вершки беріз…” Малинові вершки беріз, блакить, відтінююча ліс, і нитка стежки через поле… Нічого більше не треба, доле! Хіба криничку, що без дна, ковток духмяного вина, корець […]...
- Павло Мовчан – Доцільність З доцільності світу, яку не збагнув подонині, вільшина порошить жовтавий пилок, доцільно біліє суха бадилина, а поряд пронозить шиласта зелина знекровлений снігом трухлявий листок. Димок […]...
- Павло Мовчан – Листок (З дитячих спогадів) (З дитячих спогадів) Між білим небом та землею гіллям назубився гайок, і сніговою течією прибило висохлий листок. Упростяж глянув: білим-біло… Лиш проступили реп’яхи, так, мов […]...
- Павло Мовчан – “Серпневий запах кропу й лободи…” Серпневий запах кропу й лободи мене будив, як нашатир, від сплячки: ввіходив в очі смутком синій дим, калину тлила родова гарячка… Немовби досі був у […]...
- Павло Мовчан – Сліпий дощ сорок першого року Звідкіль цей дощ, коли ані хмарини, ні цятки в небі – вимита блакить: течуть, течуть єднальні волокнини, а поміж ними і життєва нить. Цей зрячий […]...
- Павло Мовчан – Одного весняного дня Віщове дерево гуде дрімотно зранку, розхильчасті гілки щось креслять нечітке, і пада тінь від них на стіл, на чаю склянку, де солодко тремтять березові листки. […]...
- Дмитро Павличко – “Я в пазуху зайду тайком…” Я в пазуху зайду тайком, Неначе злодій до комори. Там пахнуть груди молоком, Мов травами гуцульські гори. Нічого більше там нема, Лиш хрестик золотий – […]...