Марта Тарнавська – Після дощу

Вночі був дощ – дзвінкий, мов радість, дощ.
(Дощі такі бувають навесні!)
Він змив зиму з міських камінних площ,
очистив пам’ять від кошмару снів.

Ах, скинути б з плечей журби тягар,
у свіжий парк нести б насіння мрій!
Земля відкрила свій жіночий чар
до сонця життєдайного вгорі

І все готове поновити цикл:
жагу цвітіння, тугу, і любов…

Вантаж прожитого, що наче льодовик,
топлю, щоб серцем обновитись знов.

1954



Марта Тарнавська – Після дощу вірш.