Марта Тарнавська – Діягноз

Зенкові

Der Tod ist gross.
Wir sind die Seinen
lachenden Munds.
Wenn wir uns mitten im Leben meinen,
wagt er zu weinen
mitten in uns.

Rainer Maria Rilke: Schlussst? ck.

Не вирок це – мале memento mori:
затьмарила хмаринка небосхил,
та простір неба – голуба прозорість,
і сонця курс – пополудневий схил.

Здаля йде ніч – до тебе, і до мене –
та поки що – стоїть великий день:
ще таїнство у серці незбагненне
нових пізнань, неспіваних пісень.

Наївний – числить лиш на ясність неба.
Нещасний той, хто вірить тільки в ніч.
Живе життя ловити в жмені треба,
нести у тьму світила власних свіч.

1973

Марта Тарнавська – Діягноз вірш.