Марта Тарнавська – “Де твій читач, поете-емігранте?..”

“Де твій читач, поете-емігранте?
Хто купить віршів наболілих том?
Навіщо доторкаєшся до ран ти

Старого слова творчим долотом?
Самотній ти – ніхто не знає хто ти!
Живи, як всі! Чому б не йти з гуртом?

Чому без гонорару й заохоти
плекаєш дивний цей анахронізм?
– Вмирає мова наша, дон Кіхоте,

Не в моді ліберальний гуманізм!
Візьми ось мову кращої з імперій,
прийми новий і всемогутній “ізм”

І відчини собі в майбутнє двері:
там – замість книг – комп’ютер і екран
твій вплив на маси понесуть в етері

Могутніше, ніж Біблія, Коран…
Не наживеш великого добра ти,
як будеш лиш останній з могікан!”

“Спасибі за пораду, любий брате.
Я знаю: ти говориш без злоби,
та в мене вже ніяк не відібрати

Того, що я всім серцем полюбив.
Цілющий лік у розпачі і тузі
цінніший за коштовностей скарби:

Поезія – одна із тих ілюзій,
що надають життю і глузд і смак;
із нею ми – в довічному союзі.

А мова рільників і кожум’як,
бабусь неграмотних, дядьків упертих –
не дасть себе усмертнити ніяк:

Не раз призначував її до смерті
всесильний імператорський декрет,
але вона уже не може вмерти

Поки живий хоча б один поет.”

1982



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)
Марта Тарнавська – “Де твій читач, поете-емігранте?..” вірш.