Марта Тарнавська – Geiranger

Юність

Молодечий порив білопінним збігає потоком
з гір, де батьком буття – чародійний чаклун-льодовик,
– молодий водоспад білим шумом у синяву фйорду.

Пахне морем цей фйорд: ось і меви, від моря посли,
на зухвальство у даль закликають, на вікінгів подвиг.
На підбій, у життя, вирушають гадючі човни.

Старість

Скрині повні добра: награбовані мудрощі мандрів:
міхи вин гіркоти і в плящині малій – еліксир.
Завертають човни з океану у затишок фйордів.

Кличе туга Сольвейг до зелених гірських полонин
і до скель, де у гномів – секрет стародавнього міту…
Понад фйордом вогні: це горять мореплавні човни.

1980



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 4,75 out of 5)
Марта Тарнавська – Geiranger вірш.