Марта Тарнавська – Землетрус

Моїм синам Маркові і Максимові –
вдумливим критикам, прекрасним друзям

Землетрус

Лялі
– після чергового землетрусу в Каліфорнії

На скалі Ріхтера занотували: сім.
Якісь щасливі фоторепортери
на фільм схопили драматичну сцену:
мурована фортеця подалась
і умлівіч розсипалась в руїну.
(Тепер – говорять – є такий закон,
що будувати треба сейсмостійко –
нових споруд не валить землетрус).
Та ось кокарда зв’язаних доріг
– таке мале каліфорнійське чудо –
здавила, мов кліщами, валку авт:
не встоялись залізо і бетон
в маленькому природи катаклізмі…

Каліфорнійцям люди співчувають,
але й дивуються: чому б, мовляв, не вийти
із цього краю частих землетрусів
до інших, більш безпечних, берегів?
– Вони ж собі, отямившись від струсу,
зализують, мов звірі, біль тривоги,
і, заховавши споважнілі очі
за соняшні зелені окуляри,
банановий збирають урожай
і сонць ярких гарячі помаранчі
їм падають у запашні сади,
де на одній галузці цвіт і овоч…

Як струсоне душею землетрус –
його на скалі Ріхтера не зміриш,
не лишиться документальний фільм,
як для біографів майбутніх свідок…
Та ось – антисейсмічна і гнучка,
мов ця будова за новим законом, –
людина виживає катаклізм,
і, перебувши непосильну пробу,
не утікає в безпечальну даль,
а ліпить знову черепки ілюзій,
і, темні окуляри надягнувши,
іде, сонцепоклонниця, в город,
щоб у землі, тремтячими руками,
плекати свіжі парості життя.

1974



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)
Марта Тарнавська – Землетрус вірш.