Марта Тарнавська – “Чи й ти ішов крізь ніч?..”

Чи й ти ішов крізь ніч?

Вона така, як море,

Що заливає все. Безмежжя. Самота.
Стихає горда річ, бо маєстат покори
ключем нових пізнань замкнув твої уста.

Вантаж своїх шукань несеш у ніч з собою
і тугу, що росте, немов вечірня тінь.
Простягнута рука не скаже: я з тобою,
ласкавий режисер не скаже: відпочинь.

Без радості чудес, без віри в допомогу
– ілюзій каганець заблиснув – і погас –
без знаку S. O. S. ступаєш на дорогу
до правди, що мов смерть.

А твій погонич – час.

1959



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Марта Тарнавська – “Чи й ти ішов крізь ніч?..” вірш.