Марта Тарнавська – “Ось знову – смерть. І звужується коло…”

Ось знову – смерть. І звужується коло
близьких людей, що разом йшли в життя,
і дише пусткою юрба навколо,

І ближчає нірвана небуття.
Все, що в житті здобув, що мав, чим жив, –
під знаком вічності – лиш суєта…

Хто віри ласку-казку заслужив,
той нагороди жде на тому світі –
(хоча за ним ніхто ще не тужив…)

Чи варто без ілюзій і без мітів
прожити зайвий день на цій землі
в безглуздого страждання лихолітті?

Чи варто йти у непроглядній млі
до цих пізнань, що недоступні людям?
Весь поступ людства – іграшки малі

У космосі, що був, і є, і буде…
Який життя людського сенс і зміст?
Чим виповнити безпросвітній будень?”

“Людина на планеті – мов турист,
що раз в житті поїхав в Україну:
вбирай у себе атмосферу міст

І простір піль, і мову солов’їну,
і велич гір, і квітку у росі,
шукай в юрбі заховану людину –

Молися проминаючій красі.”

1982



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (5 votes, average: 4,80 out of 5)
Марта Тарнавська – “Ось знову – смерть. І звужується коло…” вірш.