Марта Тарнавська – На виставці Ван Гога

Не вірилось, що в натовпі туристів
зустрінусь я на самоті з мистцем,
що плесо гамору порушить камінцем
сльоза зворушення – розмова чиста.

Та ось розцвів неждано білий сад:
розсипалися радістю дерева –
і зник кордон – музейний палісад:
A thing of beauty is a joy forever.

В халупі сірій – картопляний пир,
а за вікном – кольорами Провансу
цвітуть ілюзії останні шанси,
що обіцяють втомленому мир.

Жнива життя – щоденна зустріч з болем.
Після весни, де радість – синя даль,
на тлі якої розцвіта мигдаль –
ворони смутку над пшеничним полем.

1970



Марта Тарнавська – На виставці Ван Гога вірш.