Іван Франко – “Вій, вітре, горою…”

Вій, вітре, горою
Над сею тюрмою,
Заплач надо мною,
Як рідний, як брат!
Розвій ті надії
Злудні, хоч яркії,
Що серце, мов змії,
Гризуть і палять!
Зморозь кров кипучу!
Невсипну, пекучу
Втиши думок бучу,
Що в мізку бурлить,
Щоб дні нам за днями
Безслідно минали,
Мов шум понад скали
Безслідно шумить.

13 марта 1880



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (5 votes, average: 1.00 out of 5)
Іван Франко – “Вій, вітре, горою…” вірш.